Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дивота

Диво́та, -ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВОТА"
Вітрило, -ла, с. Парусь. І попливе човен в широкими вітрилами. Шевч. 238.
Возільник, -ка, м. = возій. Зміев. у.
Душкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Объ овцахъ: во время жары, сбившись въ кучу, тяжело и усиленно дышать. Вівці душкують. Камен. у.
Загуля́ти, -лю, -лиш, гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.
Зужиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Потребить, израсходовать. Подольск. г.
Ме́рхнути и мерхти, -хну, -неш, м. = меркти. Зорі мерхнуть. МВ. ІІ. 44.
Начустрити, -рю, -риш, гл. Высѣчь розгами.
Приволокти Cм. приволікати.
Сівати, -ва́ю, -єш, гл. Засѣвать. Будем лани сівати. Чуб. V. 981.
Трунвонька, трунвочка, -ки, ж. Ум. отъ трунва.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИВОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.