Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дивота

Диво́та, -ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВОТА"
Баришувати, -шую, -єш, гл. Торговать, барышничать. Він баришував: купував скот, випасував, продає. Грин. II. 257.
Вороня, -няти, с. Вороненокъ. Ум. воронятко.
Змити, -ся. Cм. змивати, -ся.
Моли́ти, -лю́, -лиш, гл. Молить. Ой я б, мамо, не тужила, а Бога молила. Мет.
Сібірник, -ка, м. 1) Сосланный въ Сибирь. 2) Злодѣй, разбойникъ.
Сказитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Взбѣситься. Собака сказилася. Трохи з серця не сказився. Стор. МПр. 44. 2) Испортиться. Желех. Гн. І. 53.
Старанний, -а, -е. Старательный, заботливый.
Сукуватий, -а, -е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату. Чуб. V. 614.
Тупій, -пія, м. 1) Спинка, тупая сторона ножа. 2) = тупиця.
Шарпнути, -ну, -неш, гл. Рвануть, дернуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИВОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.