Веві́рка, вевю́рка, -ки, ж. Бѣлка.
Високорогий, -а, -е. Съ высокими рогами. Воли високорогі половії дивляться з загороди у двір поважно.
Горбо́вина, -ни, ж. 1) Возвышенность, выпуклость на поверхности земли. 2) Выпуклость на какой-либо вещи, напр. на древесномъ стволѣ.
Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Ні ґнота́ нема́. Нѣтъ ничего. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє.
Зі́ронька, зірочка, -ки, ж. Ум. отъ зірка.
Коханочка, -ки, ж. Ум. отъ коханка.
Перемагатися, -га́юся, -єшся, сов. в. перемогти́ся, -жу́ся, -жешся, гл.
1) Только несов. в. Соперничать силой. Довго Петро з Остапом перемагались.
2) Превозмогать, превозмочь себя, овладѣть собой. Здрігнула Оксана дуже... далі перемоглась, як кинеться, як ухопить дитину.
Переміряти, -ряю, -єш, гл.
1) Перемѣрить. Хто не вірить, той хай собі перемірить.
2) Перемѣрять наново. Там мої слідки... переміряні будуть, там моє діло перероблене буде.
Прочинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. прочну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться. Кріпко заснув Синоп, не прочинається. На зорі-зорі я прочнулася. Прочнувся і говорить своїй жоні: «та то приснився мені сон». 2) Приходить, прійти въ себя, очнуться. Зараз вони і ну його качати.... поки аж прочнувся він.
Слава, -ви, ж.
1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. добра слава. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. недобра слава. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. слава-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. набіра́тися слави. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! славу чинити, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. А на мене славу сіють. у славу вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. у славі ходити. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш.
2) Слава. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! славу учинити. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. Ум. славонька, славочка.
