Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

долапувати
доласити
доласувати
доласуватися
долатати
долататися
долатувати
долегати
долегливий
долегливість
долежати
долежка
долежування
долежувати
долежуватися
долемзати
доленька
долетіти
доливання
доливати
доливатися
долигатися
долизати
долизувати
долизуватися
долина
долинистий
долинка
долинкуватий
долинний
долинонька
долинути
долиняник
долити
долище
долі
долів
долівка
долівлиць
долівонька
долігати
долігливий
долігливість
доліжно
долізти
долілиць
долініж
доліпити
доліплювати
доліський
долітати
долітце
долічити
долічувати
долічуватися
долішній
долляти
Долник
долов
доловити
доловлювати
доложити
долок
доломина
долонечка
долонько
долоньковий
долоня
долото
долочко
долошка
долубай
долубати
долубатися
долузати
долупати
долупатися
долупити
долупитися
долупуватися
долучати
долущити
долущування
долущувати
долущуватися
дольній
долюблювати
доля
дом
дома I
дома II
домагання
домагатися
домазати
домазувати
домальовувати
домалюватися
доманити
домарити
домаритися
домарь
домаха
домацатися
домацуватися
домашній
домаювати
домелювати
домести
домець
домивати
домиватися
доминати
домирити
домиритися
домисел
домислитися
домислюватися
домити
домичок
домишлятися
Бейдак, -ка, м. Глупецъ, болванъ. Вх. Лем. 391. Cм. бейла.
Брескинка, -ки, ж. Ум. отъ брескиня.
Вентерь, -ря, м. = ятір.
Лиця́ння, -ня, с. Ухаживаніе, любезничаніе.
Макорже́ник, -ка, м. Коржъ съ макомъ.
Пашкет, -ту, м. Паштетъ. Маркев. 157. І в кахлях понесли пашкети. Котл. Ен. II. 9.
Полигати, -га́ю, -єш, гл. Поглотать, поѣсть съ жадностью.
Сходити 2, -джу, -диш, гл. 1) Исходить. Ой за яром брала я льон, всю долину сходила. Мет. 61. 2) Пройти, перейти, сходить. Коли б же ви, воронії коні, а походу не сходили. Макс. 3) Одѣться во что, износить что. Добра такого, не знає в чому й сходити. Ном. № 1349. Чи тобі в мене нічого спити, чи нічого зїсти, чи ні в чім хороше сходити. Мет. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує, бо я й того не сходила, під явором загубила. Уман. у.
Шлям, -му, м. 1) Илъ, грязь. Желех. 2) Мѣхъ. Гол. Од. 28. 3) Длинный шовъ въ тулупѣ. МУЕ. І. 76.
Шум, -му, м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082. Піди від мене під шум, під лотоки. Вже так мені нудно, хоч у шум головою. Подольск. г. Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась, так як риба против туму довго умудрялась. Мкр. Н. 17. 4) Шумъ. 5) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо, в плетеного шума. Грин. III. 100. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Чуб. III. 50. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить. Чуб. III. 50.
Нас спонсорують: