Береговий, -а, -е. 1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующій съ берега. 2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. 3) Употребл. какъ сущ. въ значеніи — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить.
Бурсачок, -чка, м. Ум. отъ бурсак.
Версовик, -ка, м. Лошонокъ, родившійся поздней осенью.
Дубови́к, -ка́, м. 1) Хозяинъ лодки ду́ба. 2) = вернидуб.
Живло́, -ла́, с. Все живое, живущее. За сонцем усе живло прокинулось. Усе живло тремтіло його духу.
Магнате́рія, -рії, ж. соб. Магнаты, высшее дворянство старой Польши.
Ме́рзти, -зну, -неш, гл. Мерзнуть, зябнуть. Не купив батько шапки, — нехай ухо мерзне. Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. А вже нашу худобоньку наврочили люде.
Потурчити, -чу, -чиш, гл. Отуречить.
Пташачий, -а, -е. Птичій. Хиба пташачого молока нема. Пташаче гніздо.
