Бурхнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ бурхати.
1) Порывисто дунуть.
2) Линуть, налить черезъ верхъ.
3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки.
4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула.
5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі.
Дру́женько, -ка, м. Ум. отъ дружко.
Зароди́ти, -джу́, -диш, гл. Уродить. Зароди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю! Добра пшениця зародила.
Зіма́ и зима, -ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. — впала. Аж гульк — зіма впала. 2) Лихорадка. зима б'є (кого́). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Ум. зімонька.
Прогнівляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прогнівити, -влю́, -ви́ш, гл. Гнѣвать, прогнѣвать, разсердить. Не так то отцевої і матчиної молитви прохати, як її прогнівляти. Милосердного гріхами прогнівляли. Ой десь же ми, да милі братця, да Бога прогнівили, що у неділеньку до схід сонця горілочку пили.
Ризник, -ка, м.
1) Ризничій, хранитель ризницы.
2) Шьющій церковныя облаченія.
Роспаскудити, -джу, -диш, гл. Испортить нравственно.
Сподарь, -ря, м. Сокращ. господарь. Государь, господинъ, хозяинъ. Се беззакониє творилось либонь за Деція-царя, чи за Нерона-сподаря. Ви, сподарі, не питайте та ковбасу мені дайте.
Ткаченко, -ка, м. Сынъ ткача.
Шолупайка, -ки, ж. Шелуха, скорлупа.
