Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

готуля

Готу́ля, -лі, ж. Молодая коза. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 320.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОТУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОТУЛЯ"
Властиво нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = власне.
Діво́ха, -хи, ж. = Дівуля.
Довговоло́сий, -а, -е. Длинноволосый.
Заве́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать «вей-мир». «Яку торбу, якого баранця?» — завышали жиди. Рудч. Ск. II. 132.
Завлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Завладѣть. Якось то ними князь той жуковатий неправдою завладав. МВ. ІІ. 34.
Зачебе́рхнути, -ну, -неш, гл. Зачерпнуть, загресть очень много.
Илець, ильця́, м. = ивка 2, Equisetum arvense. Вх. Пч. II. 31.
Непокій, -кою, м. Безпокойство, смущеніе, тревога. Красне личко серцю непокій. Ном. № 8917.
Повизбірувати, -рую, -єш, гл. Собрать все. Черк. у.
Присліпуватий, -а, -е. Слѣпой на одинъ глазъ. ( Залюбовск.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОТУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.