Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвіничний

Дзвіни́чний, -а, -е. Относящійся къ колокольнѣ. Дзвіничний хрест. Васильк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЧНИЙ"
Злама́ти Cм. зламувати.
Китки, -то́к ж., мн. Косы, положенныя надъ ушами. Гол. Од. 72.
Копривняк, -ка, м. Травникъ, Sylvia. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 427.
Наспотич, наспо́тички, нар. Спотыкаясь. Як займу з двора, то наспотич летітимеш.
Підточка, -ки, ж. = підтічка. Чуб. VII. 426.  
Подаремне, подаремно, нар. Напрасно, даромъ. Рк. Левиц.
Пооблатувати, -тую, -єш, гл. То-же, что и облатати, но во множествѣ. П'ятеро дітей та все хлопці, усе на їх так і горить. Треба ж їх пооблатувати. Богодух. у.
Порозгвинчуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Развинтиться (во множествѣ).
Рибас, -са, м. Продавецъ рыбы. Черном.
Світський, -а, -е. = світовий 2 и 3. Cм. несвітський.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВІНИЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.