Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвіничний

Дзвіни́чний, -а, -е. Относящійся къ колокольнѣ. Дзвіничний хрест. Васильк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЧНИЙ"
Вигнічувати, -чую, -єш, сов. в. вигнітити, -чу, -тиш, гл. Выжимать, выжать.
Відправлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відправитися, -влюся, -вишся, гл. Отправляться, отправиться. Рудч. Ск. І. 100.
За́торочка, -ки, ж. Враждебныя отношенія. Уже є з вами заторочка. Н. Вол. у.
Кланяння, -ня, с. Поклоны. Ум. кланяненько. Останнє кланяненько, навіки мешканенько. О. 1862. IV. 36.
Кульчик, -ка, м. Сережка. Волынь.
Морща́, -щати, с. = морщак. Вх. Лем. 436.
Обмочитися, -чу́ся, -чишся, гл. Замачиваться, замочиться. Хоч по шию в воду та до свого роду, хоча й обмочуся — в роду обсушуся. Чуб. V. 474.
Тоншати, -шаю, -єш, гл. Становиться тоньше.
Умовно нар. 1) Условно. 2) Убѣдительно, стараясь уговорить, убѣдить. Одкаже йому тихо, та умовно так уже. МВ. ІІ. 109.
Уцюкнути, -ну, -неш, гл. 1) Отрубить. 2) Съ жаромъ заиграть. Прийшли козаки, та й чабан з козою, що грають. Як уцюкне, братіки, шекені, як піду я в скоки та в бока. О. 1861. XI. Кух. 25.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВІНИЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.