Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвенячий

Дзвеня́чий, -а, -е. Звенящій, звонкій. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. І. 97.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВЕНЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВЕНЯЧИЙ"
Бебех!, меж. Звукоподражаніе паденію или удару по чему-нибудь мягкому. От-от догнав... І бебех в могилу! Шевч.
Дальноо́кий, -а, -е. Дальнозоркій. Козелецк. у.
Змусити Cм. змушати.
Племенник, -ка, м. = небіж.
Пороз'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. = порозв'язуватися.
Прикорчувати, -чую, -єш, сов. в. прико́рчити, -чу, -чиш, гл. Поджимать, поджать. Півень... ніжку прикорчив. О. 1862. І. 75.
Резеда, -ди, ж. Раст. Reseda odorata L, резеда. ЗЮЗО. І. 133.
Сипатися, -плюся, -плешся, гл. 1) Сыпаться. Сіль сиплеться. 2) Наливаться.
Сковзатися, -заюся, -єшся, гл. = ковзатися.
Черенки, -ків, м. мн. 1) Черенокъ (ножа). Cм. черен. Кинув на дорогу черенки зо складного ножика. Чуб. ТІ. 670. 2) Шрифтъ (типографскій).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВЕНЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.