Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Залю́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. залюби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Влюбляться, влюбиться, полюбить. Чи не було річки утопитися, чи не було кращих залюбитися? Не вірю, щоб так швидко й дуже залюбитись можна було.
Йойкати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] йойкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже!
Ковбатка, -ки, ж. Кусокъ. Дали ковбатку свинини, що була в борщі. Чоловік кабана смалив, циган і нарипився: дай та й дай йому м'яса. Той дав йому ковбатку.
Мни́ха, -хи, об. Вялый, неповоротливый человѣкъ. Іде штриха-мниха з обідом нерано.
Насмішкуватий, -а, -е. Насмѣшливый.
Образливий, -а, -е. 1) Оскорбительный.
2) Обидчивый.
Перекруг, -гу, м. = перекрій. Ой місяцю-перекруже, зайди ти за хату.
Пообплутувати, -тую, -єш, гл. Опутать (во множествѣ).
Усичок, -чка, м. Ум. отъ ус.
