Баговиння, -ня
Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Витяти Cм. витинати.
Зашкрумі́ти, -мі́ю, -єш, гл. = зашкарупіти (отъ тепла).
Зді́ятися, -ється, гл. безл. Произойти. Ось як воно здіялось, слухай.
Місце́во нар. Мѣстно.
Муркотня́, -ні́, ж. Мурлыканье.
Поляскати, -каю, -єш, гл. Похлопать (кнутомъ, въ ладоши). Поляскав батогом.
Ротмистр, -ра, м. Ротмистръ.
Урадувати, -дую, -єш, гл. Обрадовать.