Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набріхувати
наброд
наброджувати
набродитися
наброїти
набростатися
наброститися
наброщуватися
набруднити
набрунитися
набруньковуватися
набрякати
набряклий
набрякнути
набрякти
набубніти
набубнявіти
набубоніти
набувати I
набувати II
набуватися I
набуватися II
набудовувати
набундючити
набундючитися
набурити
набуркувати
набути
набутний
набуток
набуття
набухати
набухатися
набухикатися
набучавіти
навабити
наваблювати
наважити
наважний
наважувати
наважуватися
навал
навалити
навалувати
навальний
навальність
навалювати
наваляти
навантажений
навантажити
навантажувати
наварити
наварювати
навбакир
навбач
навбитки
навбільшки
навверле
наввипередки
наввипинки
наввиринки
наввишки
навгадь
навглибшки
навгул
навдак
навдери
навдивовижу
навдиранці
навдогад
навдоколо
навдьори
навезти
навербувати
наверещати
наверзти
наверзтися
наверле
навернений
навернути
навертати
навертатися
навертіти
навертом
навершняк
навеселитися
навесом
навести
наветь
навзавод
навзаводах
навзаводи
навзаєм
навзаклад
навзаходи
навзбіч
навзвиш
навздогін
навздогінці
навзнак
навзнаки
навибивати
навибірати
навивати
навиворіт
навиглядіти
навидатися
навидирати
навидіти I
навидіти II
навидітися
навиднаці
навикати
навилок
навилядіти
навинути
навинутися
навиняний
навипередки
навис
Вислухувати, -хую, -єш, гл. = вислухати.
Зашпига́ти, -га́ю, -єш, гл. Заколоть. Левиц. І. 515.
Короп, -па, м. Карпъ, Cyprinus harbus. І риба не аби яка, — все веризуб, коропи, карасі. Стор.
Молоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Молодиться. Не вважаючи на свою дохожалість, вона любила молодитись. Лев. Пов. 168. 2) безл. Молодиться. Собираются тучи; то тучи, то снова прояснится. Молодиться на дощ. Н. Вол. у. Молодиться-молодиться, та й дощ не піде. Ном. № 568. Воно ся молодить, — може дощ буде. Камен. у. 3) Покрываться сыпью красной или пузырчатой. Дитина цвіте, тільце молодиться. Мил. 32.
Обрятовувати, -вую, -єш, сов. в. обрятува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Спасать, спасти, оборонять, оборонить. Харьк. у.
Осаджувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. Гол. І. 18. 2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили. К. Досв. 20. Моє Підгір'є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми... Н. п. 3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує. Ном. № 11060.
Освічений, -а, -е. 1) Освѣщенный. Лице, освічене ясним сонцем. Левиц. І. 158. 2) Образованный, просвѣщенный. Яків зовсім не письменний, не освічений. Ком. Р. ІІ. 16. Освічена наукою козачка. КПС. 5.
Пілляти, -ля́ю, -єш, гл. Полить.
Пообіч нар. Съ обѣихъ сторонъ.
Цвентюх, -ха, м. Болтунъ. Достається од неї деколи, як поприїзджають, оттим цвентюхам канціляжкам. Котл. МЧ. 471.
Нас спонсорують: