Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нависати
навислий
нависнути
навись
навити
навитребенькуватися
навихнутися
навичка
навишукувати
навівати
навід
навідати
навідвечір
навідворіт
навіджати
навіджений
навідини
навідити
навідлі
навідувати
навідуватися
навідшибі
навідьмувати
навіжений
навіженство
навіжки давати
навіз
навій
навік
навінути
навірити
навірток
навірчувати
навіряти
навіса
навісити
навісний 2
навісник
навісноголовий
навісом
навісочка
навістити
навіт
навітати
навітній
навітритися
навіть
навіч
навічний I
навічний II
навічник
навішати
навішений
навішки
навішній
навішувати
навіщати
навіщо
навіщувати
навіяти
навка
навкидки
навкір
навкірки
навкіс
навколінці
навколішках
навколішки
навколо
навкольки
навкопить
навкоси
навкотка грати
навкруг
навкулачки
навлежачки
навмана
навманяки
навмисне
навмір
навміруще
навнувати
наводити
навозити
навозити 2
наволікання
наволікати
наволікатися
наволічи
наволічний
наволок
наволока
наволоком
наволокти
наволоч
наволочити
наволочитись
навоняти
наворожити
наворот
наворотень
навороти
наворотник
наворочати
наворочувати
навоскувати
навощити
навпак
навпашки
навпереваги
навперед
навперейми
навперемінки
навперемінку
навпіл
навпір
навпісля
навпомацки
навпомірки
навпослі
Відсторонь нар. Въ сторонѣ, отдѣльно.
Волонтирь, -ря, м. Волонтеръ. Було тут військо волонтирі, то всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.
Залицьо́ваний, -а, -е. Обтянутый шиной. Колеса залицьовані. Екат. ( Залюбовск.).
Котище, -ща, м. Ум. отъ кіт.
Кулибка, -ки, ж. Родъ печенаго хлѣба. Скажіть, синки, своїм жінкам, щоб вони напекли кулибок. Чуб. II. 446.
Окільце, -ця, с. 1) Ум. отъ около. 2) Кольцо. Ми ж були коровайнички, ми вміли коровай пекти: около — окільцями, в середині — червінцями. Чуб. IV. 231.
Окладкуватий, -а, -е. Плотный. Окладкуватий віл. Хорол. у.
Оліярня, -ні, ж. = олійниця. Вх. Лем. 443.
Попоміряти, -ряю, -єш, гл. 1) Помѣрять много. 2) Много, долго идти какою либо дорогою. Далекий шлях, панибрати... Попоміряв і я колись, щоб його ив мірять! Шевч. 78.
Примножати, -жа́ю, -єш, сов. в. примно́жити, -жу, -жиш, гл. Умножать, умножить, увеличить. Гріхи свої примножив він. К. Іов. 77. Нехай вам доля спріяє і веселости примножає.
Нас спонсорують: