Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нависати
навислий
нависнути
навись
навити
навитребенькуватися
навихнутися
навичка
навишукувати
навівати
навід
навідати
навідвечір
навідворіт
навіджати
навіджений
навідини
навідити
навідлі
навідувати
навідуватися
навідшибі
навідьмувати
навіжений
навіженство
навіжки давати
навіз
навій
навік
навінути
навірити
навірток
навірчувати
навіряти
навіса
навісити
навісний 2
навісник
навісноголовий
навісом
навісочка
навістити
навіт
навітати
навітній
навітритися
навіть
навіч
навічний I
навічний II
навічник
навішати
навішений
навішки
навішній
навішувати
навіщати
навіщо
навіщувати
навіяти
навка
навкидки
навкір
навкірки
навкіс
навколінці
навколішках
навколішки
навколо
навкольки
навкопить
навкоси
навкотка грати
навкруг
навкулачки
навлежачки
навмана
навманяки
навмисне
навмір
навміруще
навнувати
наводити
навозити
навозити 2
наволікання
наволікати
наволікатися
наволічи
наволічний
наволок
наволока
наволоком
наволокти
наволоч
наволочити
наволочитись
навоняти
наворожити
наворот
наворотень
навороти
наворотник
наворочати
наворочувати
навоскувати
навощити
навпак
навпашки
навпереваги
навперед
навперейми
навперемінки
навперемінку
навпіл
навпір
навпісля
навпомацки
навпомірки
навпослі
Безсуперечний, -а, -е. Безспорный.
Зашпінкувати, -ку́ю, -єш, гл. Застегнуть при помощи пряжки. Зашпінкує ременятко жовтими пряжками. Гол. ІІ. 411.
Звіздови́й, -а́, -е́ Звѣздный. Срібная грива груди покриває, звіздові очі далеко вадять. Чуб. III. 289.
Инжир, -ру, м. Винныя ягоды. О. 1862. IX. 64.
Новити, -влю́, -ви́ш, гл. Обновлять, заново отдѣлывать.
Окопище, -ща, с. = окіп. Жидівське окопище, окописько. О. 1861. XI. Свид. 41.
Побивання, -ня, с. Забота, печаль. Г. Барв. 133. Душа моя втомилась побиванням. К. Іов. 21.  
Понаплітати, -та́ю, -єш, гл. Наплесть (во множествѣ).
Реготня, -ні, ж. = регітня. Котл. Ен. VI. 21. Скрізь гармидер та реготня. Шевч. 108.
Фуркати, -каю, -єш, гл. 1) Трещать фуркалом. Шейк. 2) Отлетать съ шумомъ крыльевъ. Желех.
Нас спонсорують: