Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Вільгота, -ти, ж. Льгота, облегченіе; отсрочка. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома.
Де-не-де́, нар. Кой-гдѣ. Удосвіта встав я... темно ще на дворі, де-не-де по хатах ясне світло сяє. Тілько де-не-де димок над кучею золи піднімається та по вітру як давнішняя слава Синопа розлітається.
Копичити, -чу, -чиш, гл.
1) Складывать, сваливать въ кучу.
2) Складывать въ копны.
Мі́рятися, -ряюся, -єшся, гл. 1) Мѣряться. Була колись шляхетчина вельможная пані; мірялася з москалями, з ордою, з султаном. З панами не міряйсь чубами. 2) Силиться, стараться, пытаться. Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути. Дитина вже коло неї лазила на траві й дибки мірялась.
На́дголодь нар. Впроголодь. Усе, бувало старий їсть небагато, надголодь, щоб ще їсти хотілось.
Небережений, -а, -е. Неосторожный. Небереженого і чорт не стереже.
Паювати, ю́ю, -єш, гл. Дѣлить на части. Срібло-злото на три части паювали. Будем грунта — худобу на дві части паювати.
Підбічний, -а, -е. Находящійся подъ бокомъ. підбічний хлопець. Мальчикъ, который еще съ матерью спитъ.
Присвяток, -тка, м. Небольшой праздникъ.