Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

настобурчити
настобурчувати
настобурчуватися
настовбурчувати
настовбурчуватися
настовпужити
настовпужувати
настовпужуватися
настолочити
настолочувати
настопірити
настоптати
настоптувати
насторожати
насторочувати
насторошити
насторошувати
насторч
настоювати
настоянка
настояти
настоящий
настрахати
настрахатися
настрашити
настрашитися
настрашка
настрашувати
настремець
настренчити
настренчувати
настріляти
настроїти
настромити
настромлювати
настромлюватися
настроювати
настроюватися
настругати
настругувати
наструнчити
наструнчувати
настрючити
настрямок
наступ
наступати
наступник
наступниця
наступцем
настягатися
насувати
насуватися
насукати
насумритися
насунути
насупереки
насупити
насуплювати
насуплюватися
насупонитися
насупуватий
насушити
насушувати
насущний
насущник
насхил
наський
насяти
натаврити
натаганити
натантирити
натанцюватися
натарабанити
натасувати
натворити
нате
натекти
натеньки
натерменувати
натерпітися
натерти
натерть
натесати
натечи
натиканий
натикати I
натикати II
натина
натинати
натинатися
натинина
натиня
натирати
натиратися
натирачка
натирити
натиск
натискати
натиски
натиснути
натиснутися
натичка
натівати
натікати
натісувати
натішитися
наткати
наткатися
наткнути
наткнутися
натнути
натовкмачити
натовкмачувати
натовкти
натовктися
натовп
натовпитися
натовчи
натокмачувати
натолочити
Запла́тно нар. За деньги, платно. Зміев. у.
Запоро́жжя, -жя, с. 1) Запорожье. Славний козак Максим Залізняк, славнішеє запорожжя! Ном. № 674. 2) На свадебномъ пиршествѣ посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты, — они получаютъ свою часть при раздѣлѣ коровая. На запорожжє (коровай) подають тречі. Грин. ІІІ. 437.
Коноплястий, -а, -е. Покрытый веснушками. Чорти мабудь гречку сіяли на пиці — такий коноплястий з себе. Волч. у.
Лепі́стка, -ки, ж. Лепестокъ. Ум. лепісточка.
Набрости́тися Cм. наброщуватися.
Обхватити Cм. обхватувати.
Підзирати, -ра́ю, -єш, сов. в. підзи́рити, -рю, -риш, гл. 1) Подсматривать, подсмотрѣть. Деякі підзирали за шалопутами, то кажуть, що вони скачуть. Новомоск. у. От він заховавсь десь і підзирає: хто буде хазяйнувать. Грин. І. 197. 2) Только сов. в. ? = підзорити 2.
Примовляння, -ня, с. 1) = приказування. 2) = примова. Гол. IV. 539. Грин. II. 317.
Причина, -ни, ж. 1) Причина. Було б чути се, що земля ходить. — З якої причини? Земля не віз. Ком. І. 24. Хто був причиною розстання мого, щоб мій ввесь смуток упав на нього. Чуб. V. 358. я ж не причиною, що болить, — не виноватъ же. я, что болитъ. Зміев. у. 2) Вина. Не можу я. пане, на инших казати, бо моя причина, — буде Бог карати. Чуб. V. 344. 3) Несчастіе, бѣда. Сталась йому причина: сіль головку розбила. Рудч. Чп. 168. Плаче, плаче сиротина по моїй причині. Мет. 463. Я з того не винен, що така причина впала. КС. 1883. III. 671. 4) Падучая болѣзнь. Причина його б'є. Щоб тебе причина кинула. Її й не сватають, бо на їй причина буває. Черниг. у. 5) Помѣшательство, порча. Ото ж моя дівчинонька, що сонна блудила: отаку то їй причину ворожка зробила. Шевч. 30. Ум. причинка. Мет. 191. Причинонька. Чуб. V. 584.
Чельний, -а, -е. = чільний.
Нас спонсорують: