Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

новосілля
новохрещенець
новохрещений
нога
ногавиця
ногавки
ноголоситися
ноді
ножака
ножаний
ножений
ноженя
ножик
ножиці
ножіний
ножковий
ножні
ноздрятий
нозя
нокати
нора
норець
норити
нориця
норичуватий
норівоньки
норов
норовистий
норовитися
норовливий
нороха
нороцовий
носай
носак
носаль
носатенький
носатизна
носатий
носатка
носач
носик
носили
носилянка
носити
носитися
носичок
носій
носільник
носіння
носок
носорожець
носюра
нося
носяка
нотація
ночви
ночівля I
ночівля II
ночліг
ночлігування
ночлігувати
ночліжанин
ночліжник
ночний
ночник
ночниця
ночовид
ночовки
ночувальник
ночувальниця
ночування
ночувати
ноша
ноші
ну
нуд
нуда
нудити
нудитися
нудкий
нудко
нудний
нудність
нудно
нудота
нудьга
нудьгувати
нужа
нужда
нуждати
нуждений
нуждити
нуждонька
нуждота
нуждочка
нужний
нузда
нуздати
нуздечка
нукати
нуль
нум
нурець
нурка
нурт
нурта
нуте
нутрішній
нутро
нутрости
нутряк
нутряний
ньо!
ньокати
нюнка
нюня
нюнявий
нюта
нютувати
нюх
Благоподобно нар. Надлежащимъ образомъ, какъ слѣдуетъ, благолѣпно. Треба тільки мені вивірити на свої очі, що темний сліпець благоподобно службу божу одправляє. МВ. І. 16.
Брудити, -джу, -диш, гл. Грязнить, пачкать; загрязнять. Не брудь криниці, бо схочеш водиці. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Бунтівник и бунтовник, -ка, м. Бунтовщикъ. К. ЧР. 411. Лихі бунтівники, перевертні щоденні. К. Псал. 177.
Воркотання, -ня, с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82.
Нечуственний, -а, -е. = нечулий. Васильк. у. Робила й не спала, поки аж нечуственний сон обняв її коло колиски. МВ. (О. 1862. III. 62). Упав зразу на землю і став нечуственний, а потім очуняв та й прохворів півтора місяця. Екатер. у.
Поцвяхувати, -ху́ю, -єш, гл. Обить гвоздиками для украшеніи.
Розсилати, -ла́ю, -єш, сов. в. розіслати, -шлю, -леш, гл. Разсылать, разослать. От десь мої воли пропали! Шукаю сам і хлопців розіслав і найти не можна. Ном. № 14052. Дрібні листи писала, по губернях розсилала. Чуб. V. 978.
Склепити, -плю, -пиш, гл. Дѣлать сводъ, склепъ. 2)о́чі, уста. Смежить, сомкнуть. Склепив очі та й умер.руки. Сложить руки. Лежить вона на постелі, склепила руки, мов нежива. Екатер. г.зуби. Стиснуть зубы.  
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.
Усоліти, -лію, -єш, гл. Просолиться. Губи (родъ грибовъ) як усоліють, то такі гарні. Лебед. у.
Нас спонсорують: