Дзизча́ння, дзижча́ння, -ня, с. Жужжаніе.
Дола́суватися, -суююся, -єшся, гл. Долакомиться.
Кошелик, -ка, м. Ум. отъ кошіль.
Кров, -ви, ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров.
3) — св. івана. Раст. = іванок. Ум. крівця, кро́вка. З пальця мизинця кровка канула.
Куйовдити, -джу, -диш, гл.
1) Всклокочивать.
2) Мести (о мятели). А що, Петре, чи далеко заїдемо? бач, яка хуртовина! бач, як куйовдить.
Повповати, -ва́ю, -єш, гл. Понадѣяться. На кого ти, Химочко, повповала, що ти собі Марочка сподобала?
Подочісуватися, -суємося, -єтеся, гл. Дочесаться, окончить причесываться (о многихъ).
Попартолити, -лю, -лиш, гл. = попартачити.
Сіверко, сіверно, нар. Холодно. Сіверко на дворі.
Тугий, -а, -е. 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ).
2) Крутой, густой. Туга грязь.
3) Твердый (о камнѣ).
4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка.
5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь.
6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Ум. тугенький, тугесенький.