Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

натолочувати
натомити
натомість
натомлювати
натомлюватися
натопити
натопкуваний
натоплювати
натоптаний
натоптати
натоптень
натоптуваний
натоптувати
наторгувати
наторгуватися
наторочити
наточити
наточка
наточувати
натравка
натрапити
на-трапку
натраплюватися
натрапляти
натрощити
натроюдити
натрудити
натрудоватіти
натрумник
натрунник
натрус
натрусити
натруска
натрусом
натрутити
натручувати
натрушувати
натруюдити
натрясти
натрястися
натуга
натужати
натужити
натужно
натужуватися
натупати
натупатися
натупкатися
натупотіти
натура
натурбуватися
натуристий
натуркати
натуркотати
натуркування
натуркувати
натуронька
натурчати
натутуритися
натушкувати
натха
натхнений
натхнення
натхнути
натхорити
натще
нать
натьопатися
натюжитися
натюкати
натюпати
натюпатися
натягати
натягатися
натягач
натягти
натяж
натяк
натякання
натякати
натякувати
натяти
наубочі
науверти
наудити
наузбіч
наузкрай
наука
науковий
науковість
наумір
наупорно
наустити
научати
наушник
наущати
нахаба
нахабний
нахабність
нахамаркати
нахапати
нахарамаркати
нахаркати
нахвалитися
нахвалка
нахвальшувати
нахвалюватися
нахвалятися
нахварбувати
нахвасувати
нахватати
нахватитися
нахилий
нахилити
нахилки
нахило
нахильний
нахильність
нахильцем
нахиляти
Бабачо́к, -чка́, м. Ум. отъ баба́к.
Бігцем нар. Бѣгомъ. А він бігцем, бігцем з кіньми. Камен. у.
Дівнян, -ну, м. Раст. Ononis hircina. Лв. 100.
Дре́ґес, -са, м. = дриґез. Він кладе дреґес за губу.
За́ймань, -ні, ж. 1) = займанщина. По займані, пліндровині шляхетській живе народ. К. Дз. 100. Була у нас у займані на Галах береза суховерха... Чия вона? Нічия, так як сама займань — громадська. Г. Барв. 468. 2) у за́ймані бу́ти. О домашнихъ животныхъ: быть заарестованными послѣ поимки на потравѣ. Кабан твій у займані, викупи, то й візьмеш! Левиц. І. K. С 198. Вже наші телята два дні в займані у Кисляка: у житі ка' піймав. Канев. у.
Замлі́лий, -а, -е. Вялый, ослабѣвшій, изнуренный. Вони були худі, замлілі. Левиц. Пов. 369. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з ручок її замлілих. МВ. (О. 1862. І. 83). Замлілі, пригнічені душі. Мир. ХРВ. 258.
Лицемір, -ра, м. Лицемѣръ. Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку. Єв. Мт. VII.
Ослабати, -ба́ю, -єш, сов. в. ослабіти, -бію, -єш и ослабнути, -ну, -неш, гл. Ослабѣвать, ослабѣть, ослабляться. Мій коничок ослабає, сон голову похиляє. Чуб. V. 947. Нехай будуть кайдани коло ніг ослабати, сирая сириця коло рук ослабати. АД. І. 90. 91. І зараз чогось попоїли, щоб на путі не ослабіть. Котл. Ен. Ослабла в колесі дерев'яна букша. Рк. Левиц.
Скирготіти, -гочу, -тиш, гл. = скреготати. Зубами скирготить. Чуб. II. 417.
Стеменнісінький, -а, -е. Тоже, что и стеменний, но въ совершенной степени, точнехонько такой. Стеменнісінький такий, як батько. Черк. у.
Нас спонсорують: