Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

натолочувати
натомити
натомість
натомлювати
натомлюватися
натопити
натопкуваний
натоплювати
натоптаний
натоптати
натоптень
натоптуваний
натоптувати
наторгувати
наторгуватися
наторочити
наточити
наточка
наточувати
натравка
натрапити
на-трапку
натраплюватися
натрапляти
натрощити
натроюдити
натрудити
натрудоватіти
натрумник
натрунник
натрус
натрусити
натруска
натрусом
натрутити
натручувати
натрушувати
натруюдити
натрясти
натрястися
натуга
натужати
натужити
натужно
натужуватися
натупати
натупатися
натупкатися
натупотіти
натура
натурбуватися
натуристий
натуркати
натуркотати
натуркування
натуркувати
натуронька
натурчати
натутуритися
натушкувати
натха
натхнений
натхнення
натхнути
натхорити
натще
нать
натьопатися
натюжитися
натюкати
натюпати
натюпатися
натягати
натягатися
натягач
натягти
натяж
натяк
натякання
натякати
натякувати
натяти
наубочі
науверти
наудити
наузбіч
наузкрай
наука
науковий
науковість
наумір
наупорно
наустити
научати
наушник
наущати
нахаба
нахабний
нахабність
нахамаркати
нахапати
нахарамаркати
нахаркати
нахвалитися
нахвалка
нахвальшувати
нахвалюватися
нахвалятися
нахварбувати
нахвасувати
нахватати
нахватитися
нахилий
нахилити
нахилки
нахило
нахильний
нахильність
нахильцем
нахиляти
Біднівство, -ва, с. Бѣдная семья, бѣдное хозяйство. З біднівства (приймак) пристав. Фр. Пр. 55.
Білобородий, -а, -е. Съ бѣлой бородой, бѣлобородый. Ум. білобороденький.
Бодренно нар. Бодро. Як хто стоїть бодренно, а як хто ласий на сон, то і дріма. Павлогр. у.
Вимірятися, -ряюся, -єшся, гл. 1) Мѣряться на палкѣ, поясѣ и пр. чья очередь. О. 1861. XI. Св. 31. Ходім, браття, а в вишневий садок, та наріжем черешневих палок, будем, браття, вимірятися, кому в військо та збіратися. Н. п. 2) Извиняться, оправдываться.
Воля, -лі, ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. Мет. 57. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. Н. Вол. у. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. Шевч. 15. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. Шевч. 69. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. Ум. воленька.
Жовчо́к, -чка, м. = жовток. Вх. Уг. 238.
Мухавка, -ки, ж. Насѣк. мокрица. Oniscus murarius. Вх. Уг. 253.  
Оврах, -ха́, м. Сусликъ. У меншого (брата) або градом виб'є (хліб), або оврах понівечить. Стор. І. 18. Ум. овражок, оврашо́к. Стор. МПр. 44.
Пірнути Cм. пірнати.
Школа, -ли, ж. 1) Школа, училище. Синочки зросли — у школу пішли. Чуб. III. 404. Виріс хлопчик уже такий, що став у школу ходить. Грин. І. 149. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: школа́. Школьники. Може думаєте, що дітвора сипнула з хати зустрічати новобранку-товаришку, як то бува з школою? Св. Л. 79. Школа по суботах було ходить туди. Св. Л. 138. 3) (жидівська). Синагога, еврейская молельня. Левиц. Пов. І. 96. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає та по школі плаче-ридає: школо наша, богомільнице!» АД. II. 28.
Нас спонсорують: