Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

натолочувати
натомити
натомість
натомлювати
натомлюватися
натопити
натопкуваний
натоплювати
натоптаний
натоптати
натоптень
натоптуваний
натоптувати
наторгувати
наторгуватися
наторочити
наточити
наточка
наточувати
натравка
натрапити
на-трапку
натраплюватися
натрапляти
натрощити
натроюдити
натрудити
натрудоватіти
натрумник
натрунник
натрус
натрусити
натруска
натрусом
натрутити
натручувати
натрушувати
натруюдити
натрясти
натрястися
натуга
натужати
натужити
натужно
натужуватися
натупати
натупатися
натупкатися
натупотіти
натура
натурбуватися
натуристий
натуркати
натуркотати
натуркування
натуркувати
натуронька
натурчати
натутуритися
натушкувати
натха
натхнений
натхнення
натхнути
натхорити
натще
нать
натьопатися
натюжитися
натюкати
натюпати
натюпатися
натягати
натягатися
натягач
натягти
натяж
натяк
натякання
натякати
натякувати
натяти
наубочі
науверти
наудити
наузбіч
наузкрай
наука
науковий
науковість
наумір
наупорно
наустити
научати
наушник
наущати
нахаба
нахабний
нахабність
нахамаркати
нахапати
нахарамаркати
нахаркати
нахвалитися
нахвалка
нахвальшувати
нахвалюватися
нахвалятися
нахварбувати
нахвасувати
нахватати
нахватитися
нахилий
нахилити
нахилки
нахило
нахильний
нахильність
нахильцем
нахиляти
Бігунчик, -ка, м. 1) Ум. отъ бігунець. 2) мн. Въ загадкѣ: сани. Бігунчики біжать, ревунчики ( = воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. І. 313.
Лакерда, -ди, ж. Порода морской рыбы. Левиц. І.
Обділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. обділи́ти, -лю, -лиш, гл. Надѣлять, надѣлить всѣхъ, раздѣливъ, дать всѣмъ. Батюшка вийшов на царські врата да почав проскурою народ обділяти. Г. Барв. 255. Як таки можна таким маленьким кусочком вареника та всю вашу громаду обділити. Кв. I. 256. Куплю в'язку бубликів, то й буде чим обділити дітей. Грин. III. 248. Чи час дари роздавати, короваєм обділяти? О. 1862. IV. 33.
Ох межд. Охъ, ахъ. Ох я нещасний, що маю діяти? Чуб. V. 116. Ох мені лихо! Левиц. І. 144.
Поскубти, -бу́, -бе́ш, гл. Подергать за волосы, за ухо.
Постанова, -ви, ж. Постановленіе, рѣшеніе. Не перемінив своєї постанови. Св. Л. 173.
Пустий, -а́, -е́ 1) Пустой. 2) Пустой, глупый, безсодержательный, легкомысленный. Да ти пусту оце бесіду звів. Федьк. А в козака розум пустий; хоче дівку з ума звести. Грин. III. 259. 3) Ненужный, безполезный. Вх. Зн. 57. Пусте зілля. Сорная трава. Вх. Зн. 57.
Спижовий, -а, -е. Бронзовый, мѣдный. ЗОЮР. І.
Теркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) = теркотати. 2) О птицахъ: щебетать, чирикать. Пташки лящать, теркотять, співають. Мир. Пов. II. 120.
Тогобіцький, -а, -е. = тогобічний. Тогобіцькі люде вертались із цього боку на свої міста. КС. 1885. XI. 539.
Нас спонсорують: