Бордюг, -га и бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Кабанюга, -ги, м. Ув. отъ кабан.
На́дбанок, -нку, м. Все благопріобрѣтенное, нажитое.
Орап, -па, м. Арапъ, негръ.
Підійняти, -ся. Cм. підіймати, -ся.
Побожеволіти, -ліємо, -єте, гл. Съ ума сойти (о многихъ).
Попер, -пру, м. Перець.
Упогонити, -ню, -ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне.
Фанда, -ди, ж.
1) Длинная плеть. Вокомони з нагайками, гуменні з фандою.
2) Фанди. Клинья въ женскомъ полушубкѣ, расходящіеся отъ таліи. Ув. фанди́ще. Поїдь но, дідуню, та на ярмарчище, та купи на бабу велику фандище.
Чмалений, -а, -е. = чмелений. Хмара хмару швидко гоне, грім по небу торохтить, вітер плаче, вітер стогне, дощ по вікнах порощить. Під чмалену сю незгоду мов побиті люде сплять.
