Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

натроюдити

Натроюдити, -джу, -диш, гл. Наговорить неправды или съ цѣлью настроить извѣстнымъ образомъ. Вона йому натроюдила шо знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Cм. натруюдити.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 528.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАТРОЮДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАТРОЮДИТИ"
Бубнявий, -а, -е. Разбухшій.
Зрешіти, -шію, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ. Вх. Лем. 421.
Обітяти, -тну, -неш, гл. = обтяти. Вона мені молодому кучерики обітяла. Грин. III. 629.
Обсохнути. Cм. обсихати.
Підпіячити, -чу, -чиш, гл. Подкутить. Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили. Харьк. у.
Піткнутися, -нуся, -нешся, гл. Сунуться, толкнуться.
Ретізь, -зя, м. = ретяз 1. Кіевск. у. Шух. І. 273, 280, 281. Ум. ретізо́к.
Росплоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. росплоди́тися, -джуся, -дишся, гл. Расплаживаться, расплодиться, развестись. Як би їх (чортів) грім не бив та вовки не виїдали, то їх би такого росплодилося, що й світу не було б видно. Чуб. І. 52.
Станівкий, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.
Тихісько нар. = тихісінько. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАТРОЮДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.