Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. І. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. ІІ. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. І. 219. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Н. Вол. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». Вас. 171. 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.

Довге́ла, -ли, довге́ля, -лі, об. = Довгаль 1. Черном.

Жук, -ка́, м. 1) Жукъ, Scarabeus. жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб. 2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. жучо́к, жуче́чок. Ув. жучи́ще.

Зави́дниця, -ці, ж. Завистница.

Закапе́лок, -лку, м. Мѣсто за печкой, печурка, закоулокъ. Той їх і в хату уведе, і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. Кв. II. 285. Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. Канев. у.

Здобу́ток, -тку, м. 1) Пріобрѣтеніе. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. І. 140.

Ли́ся, -сі, ж. 1) = лисуна. Желех. 2) Раст. Fulicata atra.

Оведян, -на, м. Раст. Primula elatior. Лв. 101.

Повкутувати, -тую, -єш, гл. Окутать, закутать (во множествѣ). Стоять мажі, шкурами повкутувані. Рудч. Ск. II. 173.

Погуркати, -каю, -єш, гл. Погремѣть, погромыхать, постучать.