Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нещасливий
нещасливість
нещасливо
нещасний
нещасник
нещасниця
нещастя
нещирий
нещирість
нещиро
нещільно
не-що
неякийсь
неясний
неясно
нив
нива
нивний
нивонька
нивора
нив'я
нидіти
нижник
нижній
нижняк
низати
низенький
низенько
низина
низити
низійти
низка
низовець
низовий
низовина
низовка
низов'я
низота
низький
низько
низькоділ
низькоокий
низькорослий
низькостеблиця
низянин
ник!
никання
никати
никлий
никнути
никнути 2
николаєць
никони
нинечка
нинечки
нині
ниніка
нинішній
нинька
ниньки
нириця
нирка
нирнути
нирок
нирцем
ниряти
нити I
нити II
нититися
нитка
ниткоплут
нитота
ниточка
нить
нитяний
ницак
ницелоз
ниций
ницість
ниць I
ниць II
ницько
ницьма
ницювати
ничельниця
ничениця
нишкавка
нишкати
нишкнути
нишком
нишпорити
нишпорка
нищечком
нищий
нищити
нищитися
нищота
нищун
нищунство
ні
ніб
нів
нівець
нівечиння
нівечити
нівроку
нігде
нігде 2
нігди
нігич
ніготь
ніде 1
ніде 2
нідра
ніж 1
ніж 2
ніже-ні
ніженька
ніжи
ніжитися
Бурлакування, -ня, с. 1) Жизнь бобыля, вѣчнаго батрака. 2) Холостая жизнь.
Визір Ii, -ра, м. Визирь. Іде султан, покинувши в дивані башів та визірів широкомовних. К. МБ. XII. 269.
Заси́рнювати, -нюю, -єш, сов. в. заси́рнити, -ню, -ниш, гл. Запачкивать, запачкать сыромъ.
Захланнисть, -носты, ж. Жадность. Желех.
Згаса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. вга́снути, -ну, -неш, гл. 1) Тухнуть, потухнуть, гаснуть, угаснуть. Цілую нічку свічі не згасали. Чуб. V. 732. Свічечка згасне, батенько засне, то й вийду. Мет. 117. Очі згасли, і всю душу темрява покрила. К. Псал. 92. Дуже помилиться той, хто думатиме, що в українському народові згасло всяке життя. Левиц. І. (Правда, 1868, 416). 2) Исчезать, исчезнуть. У нас на Україні зараз після татар і слід їх згас. Левиц. І. (Правда, 1868, 557). Гості хліба не цурались: вже не стало сала. Пирогів стояла миска, но мов не бувала; згас і борщ. Мкр. Н. 17.
Здорова́нь, -ня́, м. Здоровякъ. Тоді роблю, як здоров'я змагає, а ви сучої віри здоровані. Васильк. у.
Попасання, -ня, с. Кормъ на пастбищѣ. Пустили коней на попасання. Макс. (1849), 54.
Поплювати, -плюю, -єш, гл. Поплевать.
Рожево нар. Розовымъ цвѣтомъ, розово. Тілько з краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188. І синьо, й рожево коло тії хатки. МВ. І. 18.
Спір, спо́ру, м. 1) Споръ. Ні спору, ні ласки. Ном. № 7622. 2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Кіевск. у. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був. Г. Барв. 503. 3) ? То були відьми і збірала спір із жита, щоб не було уроджаю. Грин. І. 284. 4) Астма. Шух. І. 36. 5) Нагроможденныя кучи вскрывшагося и снова смерзшагося льда. Вх. Уг. 268.
Нас спонсорують: