Коріння, -ня, м. соб.
1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля.
2) Пряности. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка.
Навзакла́д нар. Объ закладъ. Побився Максим навзаклад.
Підборідь II, -роді, ж. Сафьянный ремешекъ у гуцульской шляпы; проходя подъ подбородкомъ, удерживаетъ шляпу на головѣ.
Подобрішати, -шаю, -єш, гл. = подобріти.
Попривикати, -каємо, -єте, гл. Привыкнуть (о многихъ).
Прогулька, -ки, ж. Гульба? Чоловіче, ти знаєш, що ти все п'єш та гуляєш, що все гульки та прогульки, а об смерти нема думки.
Скнарий, -а, -е. Скупой, скаредный.
Скоренити Cм. скореняти.
Хватити, -чу, -тиш, гл. Хватить, схватить. Венеру за виски хватило, як глянула, що там Дарес.
Чоломкання, -ня, с. Взаимные поцѣлуи, Cм. чоломкатися.