Валющий, -а, -е. 1) Валящій, ненужный. 2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п'яний, аж валющий.
Відлиск, -ку, м. Отблескъ. Тільки одлиск червонястий лайнув по білих стінах.
Дити́нка, -ки, ж. Ум. отъ дитина.
Запрети́ти, -ся. Cм. запрещати, -ся.
Їстки гл. ум. отъ їсти. Питочки вона не хоче, їстки не береться.
Обсилкувати, -ку́ю, -єш, гл. Изнасиловать. Він її обсилкувив... зробив гріх, хоч вона й кричала. Новомоск.
Підварок, -рку, м. Фольварокъ, ферма, мыза.
Пристріт, -ту, м. Болѣзнь, происходящая, но понятіямъ народа, отъ дурной встрѣчи, сглазъ: лихорадочное и горячечное состояніе съ тошнотой, ломотой, коликами. Ув. пристрітище.
Сягнистий, -а, -е. Дѣлающій большіе шаги. Добрі воли, та не паристі: один дуже сягнистий, у другого короткі ноги, так не зійде з тим.
Умислити Cм. умишляти.
