Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Дє́дьо, -дя, м. Отецъ. Ум. Дєдик. Ой прийшла я до дєдика, дай но, дєдю, воли. Гол. ІІІ. 378.
Дму́хати, -хаю, -єш, одн. в. дмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Нe позволю вмѣшиваться въ мое дѣло. МВ. (КС. 1902. X. 147). 2) Только въ несов. в. Пыхтѣть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. Въ слѣдующихъ значеніяхъ употребляется только однокр. в.: 3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у. 4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г. 5) Побѣжать, поѣхать, махнуть. Дмухнім лиш братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.
Кацапюга, -ги, м. Ув. отъ кацап.
Первозданний, -а, -е. Только что созданный. Ніби із за диму пливе місяць круглолиций, — і мир первозданний одпочив на лоні ночі. Шевч.
Повичісувати, -сую, -єш, гл. Вычесать (многихъ). Дітям голови позмивала, повичісувала. Богод. у. Головки помиті і повичісувані. Чуб. II. 405.
Понадуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. = понадиматися. Сим. 146.
Посмертити, -рчу, -тиш, гл. Умертвить (многихъ). Людей посмертила для лакімства грошей. Гн. II. 74.
Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Лукаш. 30. Отаке то йому вража вдова починила. Федьк.
Соборуватися, -руюся, -єшся, гл. Собороваться. Я хочу маслом соборуватась. Левиц. І. 386.
Шалавистий, -а, -е. Медлительный. Черном.
Нас спонсорують: