Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4

а
а!
а-а
а-а-а
аакати
аакуватий
а-асі
абазь!
абахта
абетка
абетний
абеточка
аби
аби-б
абир!
абищиця
аблегат
або
абомовня
абрюкати
абрюку
абшит
абшитований
абшитувати
ава
авдитор
авдиторія
авдиторство
авдиторський
авдиторувати
авдотька
авжеж
аврукання
аврукати
аврюшник
авряк
Австралія
австральський
Австрия
австрияк
австрияка
австрият
австрияцький
австриячка
Австрія
австріяк
австріяцький
австріячка
автентичний
автобиоґрафия
автоґраф
авто-да-фе
автор
авторка
авторство
авторський
аву!
авул
авурр!
ага I
ага II
ага-га
агакало
агакання
агакати
агарський
агарянин
агарянка
агарянський
агел 1
агел 2
агет
аги
агий
агикати
агі
агов!
агось!
агрус
агу!
агуш!
аґа
аґент
аґрес
аґрис
аґрист
аґрус
аґрусівка
аґрусовий
аґу!
аґусі!
ад
адамашка
адамашковий
адамашок
адамів
адде
аде!
адес
адже
адзимка
адзус!
адзуски!
ади
адіт
адітетко
адітко
адреса
адресувати
адтуй
адузь!
адукат
а-є
аєр
аж
аже
ажень
аз
азбука
азбуковий
Вивалювати, -люю, -єш, сов. в. вивалити, -лю, -лиш, гл. 1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать изъ чего либо. 2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. Cм. виваляти. 3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. Маркев. 59.очі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран. Ном. № 6599.
Відкараскатися, -каюся, -єшся, гл. Отдѣлаться, отбояриться. Лихим лихом причепивсь, насилу відкараскався від його. Черк. у.
Запітні́лий, -а, -е. Вспотѣвшій.
Їстовець, -вця́, м. Болѣзненный аппетитъ. Се в його їстовець. Ном. № 12224.
Му́рий, -а, -е. 1) Темносѣрый, испещренный пятнами (о масти). Кіт мурий. МВ. ІІ. 139. Три голови мав сей пес мурий. Котл. Ен. 2) Смуглый. А зась, мурий нехрещений! цеглу їж, а не хліб печений. Ном. № 13695. Ум. муре́нький. У цього Марка була пара муреньких бичків. Рудч. Ск. І. 6.
На́глядці нар. Не выпуская изъ виду. Сей наглядці ходив за батюшкою. Св. Л. 69.
Опад, -ду, м. = ожелест. Вх. Уг. 256.
Пострянути, -немо, -нете, гл. Застрянуть, увязнуть (о многихъ). Тут, брате, коні не потягнуть нехай там будуть хоч які..., — де-де, а тут вони пострягнуть. О. 1861. IV. 157.
Стан, -ну, м. 1) Состояніе, положеніе. Г. Барв. 426. Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зоєю. Левиц. І. 448. Вона має перейти до стану жіночого. О. 1862. IV. 10. 2) Сословіе, званіе. Левиц. І. 237. Козацького стану люде. 3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум'яненька, і на сіпану гожа. Макс. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 4) Верхняя часть женской рубахи до підтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава.... Н. п. 5) Сшитая половина плахти. Черн. у. 6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали. Н. п. 7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв'язали та об'явили в стан. Рудч. Ск. І. 209. 8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть. Грин. III. 550. 9)колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги. Вас. 210. 10) на стану стати. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю. Лебед. у. Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став. О. 1862. VI. 62. Ум. станок, станочок. Що в станочку за кінь стоїть? Н. п. Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок. Мет. 41. Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала. Грин. ІІІ. 181.
Чутний, -а, -е. 1) Слышный. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше. Ном. № 4452. 2) Чуткій. Чутний я на ніс. Черк. у.
Нас спонсорують: