Жа́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Жаловаться. Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона плакала. Жа́лься, Бо́же! Сохрани, Богъ! Помилуй, Богъ! Будь милостивъ, Боже! Жалься, Боже, чого доброго. Жалься, Боже, старенької неньки, що з дочкою ще не нажилася, слізоньками гірко облилася, що дочкою ще не навтішалась, сиротою у хаті зосталась. 2) Съ измѣнен. удар.: жали́тися. Жалиться, жалить. Кропива жалиться.
За́водня, -ні, ж. Хлопотливое дѣло, — заведешь его, да и не оберешься хлопотъ. Я не хочу робити млина, не хочу цієї заводні.
Зчарувати, -рую, -єш, гл. Околдовать. Треба брата зчарувати. Вона ж мене зчарувала.
Клац! меж. Шелкъ! (зубами) А пакінь клац її зубами.
Обсапати Cм. обсапувати.
Повистругувати, -гую, -єш, гл. Выстрогать (во множествѣ). Оці ж дошки гарно повистругуй!
Понаварювати, -рюю, -єш, гл. Наварить (во множествѣ). Вона заходилась, — понапікала хліба, понаварювала. Мати понапікала й понаварювала.
Приправка, -ки, ж. Ум. отъ приправа.
Прошкодитися, -джуся, -дишся, гл. Провиниться. Прошкодиться в чім небудь, сором між людьми; або кари злякається, от і дасть дропака в Січ.
Чоловіцький, -а, -е. 1) Человѣческій.
2) Принадлежащій мужчинѣ; состоящій изъ мужчинъ. Чи буде ж таке сиріцьке, як чоловіцьке. Чоловіцька громада.