Бич, -ча, м. 1) Палка. Не біжить собака від калача, але від бича. Добрий бич запарив. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Ум. бичик.
Жабоко́лець, -льця, м. Колящій жабъ. Употребляется какъ насмішка дѣвушекъ надъ парнями въ купальской пѣснѣ: Наші хлопці — жабокольці: скололи жабу на колодці.
Кришеня, -ня́ти, с. Крохотка. Ум. кришеня́тко, кришеня́точко. Употребляется но отношенію къ дѣтямъ какъ ласкательное: крошка. Дитинка ще не зовсім одужала, ще квилило кришенятко. Каліки нещасливі, діти кришеняточка, — і ті в неї не гуляли.
Муштрува́ння, -ня, с. Обученіе военнымъ пріемамъ, дрессировка.
Пахолик, -ка, м. = пахолок. (Паничі) посилають пахолика.
Плахта, -ти, ж. 1) Женская одежда вмѣсто юбки: кусокъ толстой шерстяной ткани, спеціально для этого изготовляемый, въ видѣ длиннаго четвероугольника (ширина до 3/4 арш., длина до 2 1/2 арш.) сшивается до половины съ другимъ такимъ же кускомъ; на половинѣ плахта перегибается и оборачивается вокругъ таліи. Четвертая часть плахти (половина четвероугольника) наз. гривка, сшитая половина наз. станок, несшитыя гривки — крила. Въ черниг. у. крила называются кри́си. 2) То-же, что и полотнянка, но длинная и безъ таліи. 3) Родъ бѣлаго платка, по формѣ похожаго на широкое полотенце, — имъ покрываются лемчанки. 4) Простыня. Ум. пля́хі(о)тка. Плахотка-червчаточка.
Поприсилати, -ла́ю, -єш, гл. Прислать (во множествѣ). Попросіть книжочок, що з оцім листом поприсилані.
Розсохуватий, -а, -е. Раздвоенный вилообразно. Розсохуватий дуб. Розсохувата груша.
Скотиняка, -ки, ж. = скотинюка.
Татар, -ра, татарин, -на м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. У городі Килії татарин сидить бородатий. Були ж в мене гості татарове. Ум. татаронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки.