Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цабанити
цабати
цабатися
цабе
цалевий
цалівка
цаль
цаністра
цап
цапар
цапеня
цаперка
цапина
цапиний
цапів
цапіна
цапки
цаплений
цаплячий
цапня
цапок
цапур
цапура
цапусенько
цап'юга
цара
царгати
царева
царевич
царедворець
царенків
царенко
цареня
царик
царина
царинка
царинний
царинник
цариночка
цариночок
цариха
царицин
цариця
царів
царівна
царівний
царівнин
царівниця
царівночка
царівство
царіград
царіградський
царок
царствечко
царство
царствувати
царський
царь
царювання
царювати
царя
царяградка
цахати
цвайка
цвак
цваркати
цвах
цвеник
цвентюх
цвенькати
цвигати
цвиндрити
цвинтарний
цвинтарь
цвиркати
цвист
цвікати
цвікований
цвілий
цвілити
цвілля
цвіль
цвінтар
цвірготати
цвіргун
цвірінчання
цвірінчати
цвірінь
цвірінькання
цвірінькати
цвірінькнути
цвіріньок
цвіріньчук
цвіркати
цвіркіт
цвіркнути
цвіркотати
цвіркун
цвіркунча
цвірний
цвірчати
цвірчок
цвісти
цвістися
цвіт
цвітень
цвітин
цвітистий
цвітка
цвіткований
цвітли
цвітний
цвітовиня
цвіток
цвітонний
цвітонько
цвіточок
цвітущий
цвітчастий
цвіцькувати
Вершій, -шія, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.
Вибовтування, -ня, с. Выплескиваніе.
Вищедрувати, -рую, -єш, гл. Получить за пѣніе щедрівок.
Жи́тнисько, -ка, с. = житнище. Вх. Зн. 17.
Зімни́чуватий, -а, -е. Созрѣвающій поздней осенью.
Зостарітися, -ріюся, -єшся, гл. Состарѣться. Шевч. 101. Як багато будеш знать, то скоро зостарієшся. Ном. № 5948. Вже старі, зостарілися. Рудч. Ск. І. 210.
Ласкаво нар. 1) Благосклонно, милостиво, снисходительно. Наш заступнице благий, приникни з неба і споглянь ласкаво з висоти на мене. К. Псалт. 196. 2) Кротко, ласково, привѣтливо, любезно. Вислухає тебе ласкаво і нагороду дасть. Стор. II. 8. Спитай мене, молодичко! — озвалась стара бабуся..., поглядаючи на мене ласкаво. Ум. ласкавенько.
Недобачати, -ча́ю, -єш, гл. Плохо видѣть, имѣть слабое зрѣніе; не замѣчать.
Почастувати, -ту́ю, -єш, гл. Попотчевать (напитками). А вже ж тобі од того да не ввиляти, щоб старостам рушнички не подавати. Ой перві прийшли, вона тим одказала, а других почастувала. Мет. 124.
Причуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. причутися, -чуюся, -єшся, гл. 1) Слышаться, послышаться, казаться, что слышитъ. Се вже тобі сліпому так причувається. Драг. 166. Наче тихий гомін росходився в гущині і дзвони причувались. Св. Л. 211. 2) Прислушиваться, прислушаться. Причувається Оксана — усі добре сплять. Кв. Ухо причувалось. Щог. В. 107.