Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цабанити
цабати
цабатися
цабе
цалевий
цалівка
цаль
цаністра
цап
цапар
цапеня
цаперка
цапина
цапиний
цапів
цапіна
цапки
цаплений
цаплячий
цапня
цапок
цапур
цапура
цапусенько
цап'юга
цара
царгати
царева
царевич
царедворець
царенків
царенко
цареня
царик
царина
царинка
царинний
царинник
цариночка
цариночок
цариха
царицин
цариця
царів
царівна
царівний
царівнин
царівниця
царівночка
царівство
царіград
царіградський
царок
царствечко
царство
царствувати
царський
царь
царювання
царювати
царя
царяградка
цахати
цвайка
цвак
цваркати
цвах
цвеник
цвентюх
цвенькати
цвигати
цвиндрити
цвинтарний
цвинтарь
цвиркати
цвист
цвікати
цвікований
цвілий
цвілити
цвілля
цвіль
цвінтар
цвірготати
цвіргун
цвірінчання
цвірінчати
цвірінь
цвірінькання
цвірінькати
цвірінькнути
цвіріньок
цвіріньчук
цвіркати
цвіркіт
цвіркнути
цвіркотати
цвіркун
цвіркунча
цвірний
цвірчати
цвірчок
цвісти
цвістися
цвіт
цвітень
цвітин
цвітистий
цвітка
цвіткований
цвітли
цвітний
цвітовиня
цвіток
цвітонний
цвітонько
цвіточок
цвітущий
цвітчастий
цвіцькувати
Гаянка, -ки, ж. Проволочка, замедленіе. Пізно приїхали, бо трапилась гаянка: вісь зламалась.
Горя́к, -ка́, м. Ударъ мячемъ вверхъ въ игрѣ въ гілки. КС. 1887. VI. 460.
Кицяти, -ця́ю, -єш, гл. Въ игрѣ въ жмурки: дотрагиваться до кого либо изъ прятавшихся, который послѣ этого начинаетъ жмурить. О. 1861. XI. Свидн. 37.
Перепурхнути, -ну, -неш, гл. Перепорхнуть. Обудить його, як що перепурхне або шелесне. МВ. (О. 1861. І. 98).
Печарка, -ки, ж. = печериця. Угор.
Повигнивати, -ва́ю, -єш, гл. Выгнить (во многихъ мѣстахъ). Солома на хаті як повигнивала. Харьк.
Проясняти, -ня́ю, -єш, сов. в. прояснити, -ню́, -ниш, гл. Прояснять, прояснить. Проясни чоло нахмурне. Котл. Ен.
Разком нар. 1) За одинъ разъ. Я вимету разком та вивезу возком. Чуб. V. 1112. 2) Вмѣстѣ. Вставайте, та разом холодком і побіжимо до господи. Левиц. Пов. 219.
Угляр, -ра, м. = вугляр.
Улягатися, -гаюся, -єшся, сов. в. улягтися, -жуся, -жешся, гл. Улегаться, улечься. На піску улігся, та думка спати не дала. Котл. Ен. V. 6. Лихо.... в самім серці й уляглось. Шевч. 553. І хвилі вляжуться, мовчить німа безодня. К. Псал. 251.  
Нас спонсорують: