Збі́рня, -ні, ж. Комната, гдѣ собирараются на сходку.
Зблука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Исходить блуждая.
Злочинство, -ва, с. Злодѣяніе, злодѣйство, преступленіе.
Кав'яр, -ру, м. Икра соленая рыбья. Вина з Царіграду відер троє у барилі, кав'яру з Дону, — всього везе. (Тут були): тараня, ще по весні з Дону навезена, суха й солона, кав'яр, оселедці.
Мая́к, -ка́, м. 1) Призракъ? Ой іде якийсь маяк; ангели десь то, не люде засвітили так всюди. 2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Ворони... сіли на маяку, що на горі посеред лісу.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Наперекі́р нар. Наперекоръ, вопреки. Невесела думка наполягла на її чоло, наперекір веселій природі.
Пшеничисько, -ка, с. = пшеничище.
Святиня, -ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим.
Сіни, -ней, ж. Сѣни. Коло сіней, коло хати ходить голуб сивий-волохатий. Ум. сі́нці, сі́нечки.
