Бабі́й, -бія́, м. 1) Любитель женскаго пола, волокита, ловеласъ. 2) Нѣженка, уподобляющійся женщинѣ. Желех. 3) = Бабе́ць. Вх. Пч. II. 19.

Білюх, -ха, м. Насѣк. Pieris. Вх. Пч. І. 7.

Жура́вчик, -ка, м. Ум. отъ журав.

Колодка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Мет. 10. Гриць... устав з колодки. Г. Барв. 451. 2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти колодку, пока не откупится. Маркев. 2. О. 1861. X. Свидн. 63. віддавати колодку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. О. 1861. X. Спид. 60, 62. 3) = колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. Левиц. І. 41. 4) = колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. Стор. 56. 5) Ступица въ колесѣ. Рудч. Чп. 250. б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. Cм. шкафа. Шух. І. 253. 7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. Вас. 163. 8) Висячій замокъ. 9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Уг. 246. Ум. коло́дочка.

Московщеня́, -ня́ти, с. = москаленя. Титарівна-Немирівна гаптує хустину та колише московщеня, малую дитину. Шевч. 655.

Помолити, -лю, -лиш, гл. Заставить (ребенка) молиться Богу, говоря ему молитву, которую ребенокъ повторяетъ. Ти, старий, хоч би дитину Богу помолив. Золотонош. у. А я скажу татові, що ти мене Богу не помолив. Харьк. и Екат. г.

Роскидати, -да́ю, -єш, сов. в. роскидати, -даю, -єш, одн. в. роскинути, -ну, -неш, гл. 1) Разбрасывать, разбросать, раскидывать, раскидать, раскинуть. Бідні роскидають, а багаті збірають. Ном. № 1361. Не штука роскинути, а штука зібрати. Ном. № 10620. 2) Разрушать, разрушить, разобрать (постройку). А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаємо дрівець. Ном. № 10289. 3) Раскидывать, раскинуть врозь. Лежить собі на пісочку, білі рученята роскидала. Шевч. 24. 4) Простилать, простлать, разослать. Роскиньте ж, небожата, червоний цвіт славетний по чорній сумній домовині Тарасовій. К. (О. 1861. VI. 31).

Ставник, -ка́, м. 1) Церковный подсвѣчникъ. Молебні день-у-день Спасителеві править, у ставники свічки по десять хунтів ставить. Греб. 384. Тільки в ризах дякон псалтирі читає та висока свічка в ставнику палає. Щог. В. 63. 2) Свѣча для церковнаго подсвѣчника. Воскові ставники. Грин. III. 284. У церкву було накуплять ставників та нишком на Великдень, або на Різдво у цвинтарі й покладуть біля вівтаря. ЗОЮР. II. 285. Три хунти воску на ставник. Котл. Ен. IV. 43. 3) ставника́ поставити. Подбить пазъ, поставить фонарь.

Ужов, -ви, ж. = ужва 1. Вх. Зн. 73.

Шарування, -ня, с. Названіе дѣйствія отъ глагола шарувати. Сим. 130.