Виговоряти, -ря́ю, -єш, гл. = виговорювати. Буде твоя мати мені виговоряти: вставай, невіхно, ти вставай молодая. Як би достаток, то не схотів би цього і виговоряти, а то по неволі уже треба (що має дати на весілля молодий).
Гемон, -на, м. Демонъ. — Употребляется какъ бранное слово. Ув. гемоняка.
Держа́вник, -ка, м. Государственный человѣкъ.
Довба́ло, -ла, м. 1) Долбящій что нибудь. 2) Дятелъ.
Заржа́віти, -вію, -єш, гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. Була колись правда, та заржавіла.
Кривдити, -джу, -диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
Причиняти, -ня́ю, -єш, сов. в. причини́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Притворять, притворить. Скриплять мої ворітечка, ніхто не причинить.
2) Прибавлять, прибавить. Я нічого не причиняю, кажу то, що він казав. Причинив собі роботи. Причини вам, Боже, віку.
Спаніти, -ні́ю, -єш, гл. Превратиться въ барина, стать бариномъ.
Татуняти, -няю, -єш, гл. Часто упоминать въ разговорѣ слово татуньо.
Шварґотання, -ня, с. Крикливый и быстрый разговоръ (напр. евреевъ). Голосне шварґотанє жидів.
