Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Багря, -рі, ж. Названіе буро-красной коровы. Желех.
Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. Посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. І. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. Чуб. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574. 4) Лудить. Херс.
Досу́гий, -а, -е. Престарѣлый. Це дуже досуга жінка: літ з вісімдесят. Кременч. у.
Злюпатися, -паюся, -єшся, гл. Разсвирѣпѣть, сильно разсердиться. Драг. 100.
Зняти, -ся. Cм. знімати, -ся.
Комашня II, -ні́, ж. соб. 1) Муравьи. Де не взялась та комашня і, чуючи труп, лазила по його виду. Стор. 2) Муравейникъ. Як би таку жінку та мені, — я б її у комашню втрутив. МВ. (О. 1862. III. 60).
Летя́жний, -а, -е. = нетяжний.
Пивовар, -ра, м. Пивоваръ.
Тонічко нар. = тоненько. Шейк.
Шатровий, -а́, -е́ Шатерный.
Нас спонсорують: