Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хаба
хабаз
хабалиця
хабалка
хабаль
хабальний
хабальниця
хабальство
хабара
хабарик
хабарій
хабарник
хабарницький
хабарь
хабатарня
хабета
хабз
хабзина
хабина
хабник
хабоття
хаботя
хабуз
хабуззя
хава
хавав
хававкання
хававкати
хавдій
хавела
хаверя
хавка
хавкати
хавкун
хавтур
хавтура
хавтурвий
хавтурник
хавтурувати
хавтур'я
хавчати
хавчура
хазія
хазяєчка
хазяїн
хазяїновитий
хазяїнувати
хазяїнуватий
хазяй
хазяйка
хазяйливий
хазяйновитий
хазяйнування
хазяйнувати
хазяйовливий
хазяйствечко
хазяйство
хазяйський
хазяйчин
хазяювати
хай
хайний
хакати
халабуда
халавкати
халазія
халайстра
халамаідол
халаман
халамей
халамид
халамидник
халамій
халандрусь
халасати
халастати
халастра
халасувати
халасун
халат
халаш
халаштан
халаштати
халаштун
халаща
халащати
халащина
халда-балда
халеб
халепа
халувати
халуззя
халупа
халупина
халупник
халупчина
халус
халява
халяндра
халясувати
хам
хамаркати
хамелити
хаменити
хаменутися
хамів
хаміль
хамінок
хамкотіти
хамло
хамлюга
хамний
хамник
хамнути
хамородь
хамса
хамудь
хамузє
хамула
хамулуватий
Бабако́вий, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ сурку; сурковый.
Вороненя, -няти, с. = вороня. Ворон послав вороненя, воно й полетіло. Грин. І. 163. Ум. вороненятко. Прилітає ворон з вороненятком. Грин. І. 162.
Зані́ска, -ки, ж. = занізка.
Затала́пати, -паю, -єш, гл. Забрызгать, запачкать жидкой грязью одежду. Желех.
Миша́стий и миша́тий, -а, -е. Мышинаго цвѣта, пепельный. Мишатий кінь. Н. Вол. у.
Насмикати Cм. насмикувати.
Огнина, -ни, ж. Искра. ХС. III. 53.
Поперечищати, -ща́ю, -єш, гл. Перечистить (во множествѣ).
Чвертівка, -ки, ж. Посуда въ четверть ведра. Кінву-чвертівку в руки вхопи та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев'ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. І. 203.
Шукати, -ка́ю, -єш, гл.кого́ и за ким. Искать. Шукай вітра в полі. Ном. № 1947. Лиха не шукай — воно само тебе найде. Ном. № 1960. Єї тато і єї чоловік за нею шукають. Гн. І. 155.