Богословський, -а, -е. 1) Богословскій. 2) Относящійся къ послѣднему классу духовной семинаріи. Богословський клас.
Визнання, -ня, с.
1) Открытіе, дознаніе.
2) Исповѣдываніе, признаніе; вѣроисповѣданіе. Зачали ружни віри приставати ґрецам до їх визнаня православного.
3) Сознаніе.
Зашварґота́ти, -ґочу́, -чеш, гл. 1) Заговорить быстро (о евреяхъ и пр.). 2) Зашелестѣть, зашуршать. Як жбурнув книжкою під поріг! аж листки зашварґотали.
Знемогтися, -жуся, -жешся, гл. Утомиться, устать, изнемочь, выбиться изъ силъ. Погасли очі, знемоглися руки. Знемігся ж мов і задрімав.
Зубожити, -жу, -жиш, гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.
Обтрощити, -щу, -щиш, гл. Обломать, поломать. Коли зирк, аж тільки один мотузок теліпається біля пояса. Мабуть як задивився на ведмедів, бісові циганчата і бублики обтрощили.
Попасти, -су, -сеш, гл. Попасти. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. Нігде... і коня попасти.
Ридання, -ня, с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе.
Укарамшити, -шу, -ши́ш, гл. Стащить. Де це ти, чоловіче, взяв? — Мовчи, жінко! це я укарамшив у пана, як ходив до кімнат.
Фастиско, -ка, с. = бур'ян. Cм. хваст.