Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Вінчальний Батько, вінчальна матка. Посаженный отецъ, посаженная мать.
Лу́тка, -ки, ж. Оконный косякъ. Я за луткою коло вікна сиджу.
Набі́л, -лу, м. Молочные продукты.
Надаре́мне нар. Напрасно, тщетно.
Небір, -ра, м. = небіж. Ум. небо́рейко.
Піддячий, -чого, м. Помощникъ дьячка. Зараз по нашого о. Петра та по дяка й піддячого посилай. Наш піддячий любить борщ гарячий, а голодний їсть і холодний.
Побідити Cм. побіждати.
Стяга, -ги, ж. Полоса. (Зідрав) стягу шкури з спини. Сарана летіла довгою стягою. Соняшний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу. Ум. стяжка, стяжечка.
Уродити, -ся. Cм. урожати, -ся.
