Валюшник, -ка, м. = валюша.
Господа́рно нар. Хозяйственно, по хозяйски. Як не гарно, то не господарно.
Да́лі, да́лій, нар. Сравн. ст. отъ далеко. У дурня до Юр'я, у розумного далі. «Старче, село горить!» — «А я за суму та далі посуну». 2) Потомъ, послѣ. Гомоніли люде на селі, а далі й розійшлися. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. 2) Вскорѣ. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір.... Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, въ скоромъ времени. Ви вже далі-далі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мог сиріточки на в'язях висять. 4) Подальше. Ти, дівчино, ти; подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далій. 5) Да́лі-пода́лі. Спустя нѣкоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а далі-подалі віддав.
Душма́н, -на́, м. Притѣснитель, угнетатель. Пресвітлий князю, ти всього не знаєш, що в тебе коять душмани козацькі.... бо дуки ці голоту зобіждають.
Присівок, -вку, м. 1) Прибавка работнику къ денежной платѣ въ видѣ куска полевой земли, засѣваемой хозяиномъ, урожай съ котораго собираетъ работникъ. На присівок дав му півдесятини. 2) Посѣвъ, засѣянное поле. Ой пила я в понеділок, та й пропила ввесь присівок. Як зраня (на Дмитра) дує вітер, то ранний присівок буде добрий; як в полудне, то середний; а як вечером, то пізний.
Причепуритися, -рю́ся, -ришся, гл. Пріодѣться, принарядиться, пріубраться. Умилася, причепурилась.... хоть би до дудки на танець.
Старий, -а, -е. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Бог старий господарь. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. Здорові були! А де се ваш старий? стара: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. 4) старий день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. 5) стара-пані. Переносно: задница. Ум. старенький, старесенький. Упадемо матері старенькій крижем до ніг.
Ступа 2, -пи, ж.
1) Шагъ, слѣдъ, стопа. Пішов буцім то в город тихою ступою. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. ступо́ю. Шагомъ. Їде собі ступою.
2) Слѣдъ.
3) вовча ступа. Раст. Lycopus cxaltatus. Вовча ступа пустила широке листя.
Хвіст, хвоста, м. 1) Хвостъ. Прив'язали до хвоста коневі. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Тільки пара хвостів осталось. Та ще й закрутки покручено, — мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. 3) Шлейфъ, хвостъ платья. Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. 4) = нечеть. 5) Названіе одного изъ играющихъ въ плаз мальчиковъ. 6) мн. хвости = уси. (Cм. ус 3). 7) крутити хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. 8) хвоста вкрутити. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. 9) вибийте собі́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Остальныя знач. Cм. подъ словомъ фіст. Ум. хво́стик, хвостиченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Піди, вовчику! — Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ув. хвостище. хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.
Щербань, -ня, м. Сосудъ съ выбитымъ краемъ.
