Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує.
Бурлак, -ка, бурлака, -ки, м. 1) Бобыль, бездомный человѣкъ, работникъ вдали отъ родины. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. 2) Холостякъ. Любої пари не знайшов, а побратись аби як не гоже.... Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць. Козаче, бурлаче, що тебе зсушило? Ум. бурлаченько. бурлачок.
Галатин, -на, м. = галайко.
До I пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Верболіз б'є до сліз. Дійшов до села. До меду ласий. 2) Къ. Говори до стовпа. Піти до голови по розум. Піду до річеньки. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, Боже, здоров'я. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. 3) Въ. Ходи зо мною до кімнати. Приймати до рук. Ішов до церкви. Запріг до плуга волів. Своій матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Важкий до ходу. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Любі, милі до розмови. Дам тобі пораду до життя. 6) Съ. Цвіт калину ламала та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. о панів — пан, до мужиків мужик. 7) За. Узятися до роботи. Бояре до шабель! До науки бралися. 8) До въ соединеніи со многими словами образуетъ выраженіи, означающія неопредѣленно большое количество. До бі́са (, до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, дога́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на , до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. У нашій слободі москалів до напасти. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпѣть, до высшей степени. 10) До-ві́ку. Повѣкъ, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. 11) До-гу́рту. Ко всѣмъ остальнымъ. Зношу свою копійчину до гурту. 12) До-ді́ла. Какъ слѣдуетъ, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. 13) До душі́. По душѣ. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. До заги́ну. До смерти. Будем битись до загину. Любить до загину. 15) До ґру́нту. Совершенно, до основанія. 16) До кри́хти. До крошки, все рѣшительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. 17) До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. Въ одно мѣсто; вмѣстѣ. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Вершечки докупи схилились. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,.... вони згадали.... 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До любо́ви: а) = До сподоби. Весіллє одгуляли тихо, да до любови. б) Съ любовью. Кріпко до любови поцілувались. 19) До мі́ри. а) По мѣркѣ. Оті вікна пороблено до однії міри. б) Умѣренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. 20) До-мі́ста. Въ одно мѣсто. 21) До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. 22) До-ни́зу. Внизъ. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. 23) До па́ри. Подъ пару; подъ стать. 24) До послі́дку. Окончательно, до конца. 25) До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Не до-прикладу хавчить. 26) До-пуття́. Какъ слѣдуетъ. 27) До-ре́шти. Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають. 28) До сподо́би. По вкусу, по сердцу. 29) До цури́. До тла, до основанія, до послѣдняго кусочка. Усе згоріло до цури. Усе позабірали до цури. 30) До ця́ти. До малѣйшей подробности. 31) До ча́су. На время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. 32) До-чми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. 33) До-ще́нту. До основанія. Недостающія здѣсь выраженіи подобнаго образованія Cм. на коренное слово.
Ле́щата, -т, с. мн. 1) Тиски. узя́ти в лещата. Стиснуть. 2) Тиски изъ лубковъ или дощечекъ, въ которыхъ сдавливаютъ переломленную кость. 3) Два длинные куска дерева или желѣза, между которыми находится предметъ, который необходимо сжать, а концы ихъ скрѣплены. Напр. а) при дѣланіи короба концы согнутой въ кругъ драни соединяются такъ, что одинъ заходить за другой; они помѣщаются между двумя палочками, концы которыхъ связываются и палочки оттого сжимаютъ концы драни такъ, что они не могутъ разойтись; б) при укрѣпленіи плетня два столба забиваются но обѣ стороны плетня одинъ противъ другого и стягиваются насквозь проходящими ихъ планками. Я тин візьму у лещата. 4) Жомы для разминанія кожъ. В лещатах виминають квашію з сириці. 5) Лещетка, употребляемая при кастраціи лошадей. 6) Родъ снаряда, употребляющагося въ игрѣ. Палили клочча, ворожили, по спині лещатами били, загадували загадок.
Нав'я́знути, -зну, -неш, гл. Набиться, завязнуть. М'ясо у зуби, нав'язло. він їм у зуби нав'яз. Они его не спускаютъ съ языка.
Несила, -ли, ж. Безсиліе, немочь. hесила мені це зробити. Я не въ силахъ это сдѣлать. Така її досада гризе, що вони вкупці, а розлучити несила.
Палука, -ки, ж. = лука. Викосили всі палуки.
Покрупини, -пин, ж.
1) = покруп'янка.
2) Засахарившійся медъ, медъ въ крупинкахъ.
Понасолювати, -люю, -єш, гл. Насолить (во множествѣ). Що-дня страву понасолюють, аж гірке.
