Вимірати, -раю, -єш, сов. в. вимерти, -мру, -реш, гл.
1) Вымирать, вымереть, перемереть. Кругом його мов вимерли люде.
Доле́гливість, -вости, ж. Досада, непріятность.
Дубле́ний, -а, -е. 1) Вымоченный въ дубилі. О кожѣ: выдѣланный. 2) Одеревенѣлый, окоченѣлый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить.
За́значка, -ки, ж. Знакъ, помѣтка.
Збі́днюватися I, -нююся, -єшся, сов. в. збі́днитися, -нюся, -нишся, гл. Притвориться бѣднымъ. Увійшла баба в хату, збіднилась, хлипа.
Золотковий, -вого? = злот? Не хочу я червоного, дайте мені золоткового (о деньгахъ).
Коломиєць, ми́йця, м.
1) Житель Коломыйскаго округа.
2) Добывающій соль. Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Значеніе слова видно изъ слѣдующихъ стиховъ Климентія: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють.
Літайча́, -ча́ти, с. Маленькая бабочка.
Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай.
Перечілок, -лку, м. Часть уздечки: поперечная полоса на лбу.
