Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заводитися

Заво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. завести́ся, -ду́ся, -ди́шся, гл. 1) Вводиться, ввестися, отводиться, отвестися. У їх коні не заводяться на ніч у хлів. 2) Вставляться, вставиться. Уже хто й зна відколи все заводиться в його ся картина під скло, та й досі ніяк не заведе. З) Вноситься, внестися (въ книгу, запись). 4) Быть полагаемымъ, положеннымъ на ноты. 5) Заводиться, завестися, появляться, появиться; входить, войти въ обычай; устраиваться, устроиться; основываться, основаться. Як заведуться злидні на три дні, то чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1518. Тоді саме заводивсь універсітет у Харькові. К. Гр. Кв. XVI. Хиба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться спражнім хазяйством? О. 1862. X. 112. 6) Начинаться, начаться. Вже заводиться дощ. Камен. у. І завелась на ставі геркотня. Греб. 363. ще на світ не заво́дилось. Еще и не начинало свѣтать. Св. Л. 69. 7) Начинать, начать состязаніе, споръ, ссору, заспорить, ссориться. Стали ділиться... і завели спориться. Рудч. Ск. І. 196. Думав, от заведуться за ту віру, так ні... Стор. МПр. 44. Завелися, як той казав: багатий за багацтво, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3514. Як поп'ються горілки, то й заведуться биться. ЗОЮР. І. 110. Як би ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, і не стидно б було, що тебе попобито. МВ. ІІ. 10.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 20.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОДИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОДИТИСЯ"
Жура́ 2, -ри́, ж. = журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Гол. II. 759. Ум. жу́рка. Вх. Зн. 17.
Кімличка, -ки, ж. 1) Калмычка. 2) Деревянная курительная трубка съ длинной шейкой и выпуклой крышкой. Вас. 148.
Назорі́тися, -рі́юся, -єшся, гл. Посвѣтить сколько желалось. Зійшла зоря, зійшла зоря, та й не назорілася. Чуб. V. 354.
Находити 2, -джу́, -диш, гл. 1) Пройти много, извѣстное разстояніе. 2) Сдѣлать извѣстное количество работы, во время которой приходится ходить. Поспішаюся, бігаю, коли полічила, аж півпасма лишнього находила ( = наснувала на оснівницю). Чернигов. г.
Неволя, -лі, ж. 1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. Мет. 54. з неволі робити. По неволѣ дѣлать. Конст. у. 2) Неволя, рабство. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, угору руки підіймали, кайданами забряжчали. АД. І. 88. 3) Плѣнъ. Татарва побрала в неволю. Стор. МПр. 162. 4) Падучая болѣзнь. Угор. 5) Чортъ, бѣсъ. Угор. Ум. неволенька, нево́лечка. Здорова була, моя донечко, що попалась у неволечку. Чуб. V. 699.
Поволока, -ки, ж. 1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Полуботок, -тка, м. Полусапожекъ, ботинокъ.
Руб'я, б'я, с. Рубище. Рудч. Ск. І. 177. Мкр. Н. 4. Рубям прикривати спину. Мкр. Г. 52. Треба прясти, щоб рубям не трясти. Ном. № 7199.
Шонтавий, -а, -е. = шанталавий. Вх. Зн. 82.
Шутковий, -а, -е. — ва неділя Вербное воскресенье. Фр. Пр. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВОДИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.