Коріння, -ня, м. соб.
1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля.
2) Пряности. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка.
Купалка, -ки, ж. Свѣтлякъ, Ивановъ червячекъ, Lampyris.
Мурува́ння, -ня, с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка.
Наду́дкуватий, -а, -е. Съ полнымъ стеблемъ. Очерет густий та й надудкуватий.
Насере́д, нар. Посреди; на средину. З чужим і насеред села розставайся.
Поповзом нар. Ползкомъ; скользя. Плуг вискочив з борозни і потягся поповзом по землі.
Птуц! меж. Крикъ, которымъ гонятъ телятъ.
Упекти, -ся. Cм. упікати, -ся.
Хверязя, -зі, ж. Ферязь. У князя хверязя, а в нас і очкур.
Часть, -ти, ж. Часть. Зо дна моря хвиля уставав, козацькі судна на три части розбиває.
