Відгомін, -мону, м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону.
Зуспитися, -плюся, -пишся, гл. Встрѣтиться.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Перенудити, -джу́, -диш, гл.
1) Истомить, нагнать тоску, скуку.
2) безл. Перестать тошнить.
Погосподарювати, -рюю, -єш, гл. Похозяйничать. Була дочка, оддали заміж, та не довго й погосподарювала — вмерла.
Попадатися 2, -даюся, -єшся, сов. в. попастися, -ду́ся, -де́шся, гл. Попадаться, попасться, быть пойману, захвачену. Попалася в лихі руки невірній дружині.
Пукатий, -а, -е. 1) Выпуклый. Цуката бочка.
2) Раздувшійся, толстый. Пуката жаба.
Снага, -ги, ж. Сила; физическая возможность. Бувало, в кого є снага, обійде чи двадцять хат, чи тридцять. Робимо, мамо, до кровавого поту і вже снаги не стає.
Трець, терця, м. Трущій, тотъ, кто третъ. Ні трець, ні мнець, ні в дуду грець.
Усьорбати, -баю, -єш, гл. Хлебнуть, втянуть въ ротъ жидкаго. Брат лиш єдну лижку всьорбав.
