Видмухнути, -ну, -неш, гл.
1) Выдуть.
2) Быстро выбѣжать, вылетѣть.
3) Выпивать, выпить сразу.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Гирявий, -а, -е. 1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Бранное слово. Брешеш, гирявий. 2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. гирявий горщик — съ отбитымъ верхнимъ ободкомъ. кутя хирява бываетъ тогда на сочельникъ, когда вечеря безъ рыбнаго блюда.
Звеселі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Повеселѣть. А як коли то було звеселіємо не знать чого.
Насміхати, -ха́ю, -єш, гл. Насмѣхаться. Стали з їх сусіди насміхати.
Помикати 2, каю, -єш, гл.
1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу.
2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш.
Поплазка, -ки, ж. Родъ пресмыкающагося? Гидкий як поплазка.
Посадовити, -влю́, -виш, гл. Посадить. Поклав хліб, ложки, старців посадовив.
Хвицливий, -а, -е. = брикливий.
Хуркнути, -ну, -неш, гл.
1) Порхнуть, броситься. Хуркнула йому відьма, як вітер, між ноги, звалила додолу.
2) Быстро отправиться. А давай хуркнем у Сорочинці!
