Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Визаконити, -ню, -ниш, гл. Истребить, искоренить. Що завелось, те трудно визаконити.
За́гад, -ду, м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Чи тобі загад був у поле йти?
Іміти, імію, -єш, гл. = мати. Єдиного тільки у себе сина імала.
Мозо́ля, -лі, ж. Мозоль. Три ниточки тоненьких напряла, три мозолі на долоні намуляла.
Приналежати, -жу, -жиш, гл. Принадлежать.
Роздзявлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. роздзявитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Разѣваться, разинуться.
2) Разверзаться, разверзнуться. Стенув ти землю — розступилась, роздзявились безодні ями.
Схаб, -бу и -ба, м. Мясо съ ребрами, бокъ.
Тапчанників, -кова, -ве Принадлежащій мастеру, дѣлающему тапчани.
Филозофний, -а, -е. Умный, мудреный. хитрый.
