Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зочити

Зочити, -чу, -чиш, гл. Увидѣть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЧИТИ"
Виприщити, -щить, гл. безл. Покрыться прыщами.
Відрядити, -ся. Cм. відряжати, -ся.
Дебе́льшати, -шаю, -єш, гл. Толстѣть.
Драгу́н, -на, м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна. Чуб. ІІІ. 102.
Ляпани́на, -ни ж.? Яка ляпанина, така і хватанина. Ном. № 7116.
Мандрува́ти, -рую, -єш, гл. 1) Странствовать, путешествовать, ѣздить. Де то моя Катерина з Івасем мандрує? Шевч. 79. Я гадаю мандрувати. 2) Отправляться, ѣхать, уходить. Ой не плачте ви, карії очі, од роду мандруючи. Чуб. V. 888. Сватай мене, Марку, чи не оддасть мати. Як не оддасть мати, будем мандрувати. Мет. 99.
Наги́бнутися, -нуся, -нешся, гл. Много претерпѣть. Доле моя... Я ся з тобов не набула, та лишень нагибла. Гол. І. 238.
Погалунити, -ню, -ниш, гл. Помочить въ растворѣ квасцовъ.
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю. Левиц. Пов. 139.
Штрап, -пу, м. Штрафъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.