Бриженята, -нят, бриженятка, -ток, с. мн. ум. отъ брижі.
Викупляти, -ля́ю, -єш, сов. в. викупити, -плю, -пиш, гл.
1) Выкупать, выкупить. Сорочку викупив, а сукман заставив. викупати пояси. Свадебный обрядъ, совершаемый новобрачного во вторникъ: давать подарокъ (платокъ) и угощеніе водкой дружкові и піддружому, которые сидять въ это время на подушкахъ.
2) Заплативъ деньги, брать, взять сдѣланную по заказу работу.
3) Искуплять, искупить.
Волонтирь, -ря, м. Волонтеръ. Було тут військо волонтирі, то всяких юрбиця людей.
Галагівка, -ки, ж. = гаївка.
Ключівник, -ка, м. У кожевниковъ: веревка на крюкѣ, вбитомъ въ потолокъ, служащая для подвѣшиванія кожи.
Полотняний, -а, -е. = полотенний. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах.
Річ, речі, ж.
1) Рѣчь, слово, разговоръ. На речах — наче на кобзі. Нехай ваша річ на переді. Про вовка річ, а вовк навстріч. відняло річ. О больномъ: отняло языкъ. зняти річ. Начать говорить, заговорить. річ на двічі. Двусмысленность. не до тебе річ. Не съ тобой говорятъ. бути з ким на реча́х. Имѣть съ кѣмъ разговоръ. стати на річах з ким. Вступить въ разговоръ. в речі ввіхо́дити, захо́дити. Пускаться, вдаваться въ разговоры. Ввійшов із нею в речі. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги в Дем'янівку, подякую за хліб-сіль та й далі.
2) Дѣло. Остання річ вовком орати. Я буду просить тебе об одну річ. Жіноча річ — коло припічка. Був шляхтич в військових речах бравий, звався Пилип. не в тім річ. Не въ томъ дѣло. Не в тім річ, що в хаті піч: то біда, як нема. до речі. Кстати, дѣльно. Не війтова дочка, та до речі говорить. не до речі. Некстати, не къ дѣлу. не од тієї речі. Не прочь. з яко́ї речі. Съ какой стати. моя, твоя и т. д. річ. Мое, твое и пр. дѣло. Твоя річ — мене вірне кохати. не подоба-річ. Неприлично. Не подоба-річ мені старому по весіллях гуляти. звичайна річ. Обычная вещь. То в танцях звичайна річ.
3) Вещь, предметъ. Вікно три речі псує: атрамент, сіль і молоду жінку. Недивним річам не дивуйсь.
4) Пѣна и слюна у мертвеца.
Султан, -на, м. Султанъ. Ум. султанчик.
Товкальня, -ні, ж. = товчія.
Хурдник, -ка, м. Помѣщеніе для хурди́, больныхъ овецъ, сдѣланное отдѣльно или отдѣленное въ общей кошарі. При коші, або в коші робиться хурдник для хворих овець.
