Відлигнути, -ну, -неш, гл. 1) Потеплѣть, отсырѣть. Оце після дощу земля відлигла. 2) — на серці. Легче сдѣляться на душѣ. Нехай трохи одлигне на серці.
Ду-ду! Припѣвъ въ пѣснѣ. Сидить голубца і нарікає, лихого орла проклинає; що через нього пари не має: «ой ду-ду, ду-ду, як же я буду?» Ду-ду-ду, ду-ду-ду, вродилася на біду.
Зниділий, -а, -е. Зачахнувшій, исхудалый.
Капустонька, -ки и капусточка, -ки, ж. Ум. отъ непуста.
Карий, -а, -е. 1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі?
2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Ум. каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами.
Прикарючити, -чу, -чиш, гл. Приклеить столярнымъ клеемъ.
Сотничок, -чка, м. Ум. отъ сотник.
Сторжити, -жу, -жи́ш, гл. = сторгувати. Я сторжив коня.
Харапутний, -а, -е. Опрятный, чистоплотный. Був.... чорний, рябий і не харапутний.
Шеломок, -мка, м.
1) Ум. отъ шелом.
2) Полѣсская лѣтняя шапка изъ толстаго домашняго сукна въ видѣ конуса, усѣченнаго сверху параллельно основанію.
