Вилицювати, -цюю, -єш, гл. Перелицевать.
Задрімну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Вздремнуть.
Кушка, -ки, ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. 2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака).
Позамотувати, -тую, -єш, гл. Замотать (многихъ). Позамотував руки у вірьовки.
Поперегонити, -ню, -ниш, гл. То-же, что и перегнати, но во множествѣ. Поперегонили воли через річку.
Потеребити, -блю́, -биш, гл. Потащить. Підняв його і геть потеребив за гору.
Самісінько нар. Именно, какъ разъ. Все так самісінько.
Сомина, -ни, ж. Мясо сома. Що сомина, що свинина.
Хвастливо нар. Хвастливо.
Челядина, -ни, ж. 1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я Не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. 2) Женщина. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! Ум. челяди́нонька. челяди́ночка. дівчина-челядиночка.
