Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крутиус

Крутиус, -са, м. = прудиус. Сотниківна вже кохалась з якимсь крутиусом чи шибай-головою. Стор. І. 33.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 314.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРУТИУС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРУТИУС"
Бев!, меж. Подражаніе протяжному удару колокола.
Ботей, -тею, м. = отара. Шух. І. 195, 198. Цілий ботей овець іде за двома вівчарами. Шух. І. 210.
Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.
Ковальчук, -ка, м. = коваленко 1. 2) Ученикъ кузнеца.
Коминяр, -ра, м. = коминотрус. Гайсинск. у.
Нагі́рній, -я, -є. Горный, находящійся на горѣ. Живе не дома він, а в замку десь нагірньому старому. К. ПС. 36.
Надменши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Уменьшиться, умалиться.
Накида́льний, -а, -е. Употребляющійся для набрасыванія (объ арканѣ). Накидальний повалень. О. 1862. І. Ревяк. 20.
Одноземець, -мця, м. Единоземецъ, соотечественникъ.
Скинбеї, -їв, мн. Внутренности, кишки. Вовк.... (кобилу) розірвав, випустив скинбеї і їдять її. Грин. II. 241.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРУТИУС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.