Закарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Сдѣлать зарубки.
Заопирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заупорствовать. Піди, кажу, піди!.. так він заопирував, вражий син, таки не пішов!
Захрясыты, -хряшу, -сыш, гл. Загромоздить, запрудить, покрыть. Так і захрясять воду гуси, — таких їх тут!
Можновла́дець, -дця, м. Вельможа. Своє давняшнє руське княже право оддав король неситим можновладцям.
Полох 2 меж. Выражаетъ испугъ, также удары сердца съ испуга. Серце у мене тільки полох-полох, та й замліло.
Посрібнити, -ню, -ниш, гл. Посеребрить. Він як уложив (руки у срібло), — коли виймає, аж руки посрібнені.
Похороння, -ня, с. = похорон. Скілько хто хотів, стілько за похороння й брав.
Приділити Cм. приділяти.
Скрутнути, -ну, -неш, гл. Поворотить, крутнуть. Скрутнула головою і мовчки вийшла з хати. Поклав на одного коня руку, — той тілки головою скрутнув.
Товстий, -а, -е. 1) Толстый. Дочка товста. Живіт товстий, а лоб пустий. Деревце те не товстеє. Сорочка товста. 2) Грубый, низкій (о голосѣ). А змія приходить до бережка та вп'ять кличе товстим голосом. 3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. 4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. 5) Жирный. Товстий сир. Ум. товстенький, товстесенький.
