Вб..., вв..., вг... Cм. уб..., Ув..., уг...
Вузда, -ди, ж.
1) Узда.
2) Длинная веревка, привязанная къ крыльямъ невода — для вытягиванія послѣдняго.
Глушець, -шця, м. Лень, Linum usitatissimum.
Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл. 1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Чужий кожух не гріє. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Окропи гріть. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. 3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. 4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє.
Здрі́бна нар. Мелко. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Ум. здрібне́нька.
Мисли́вий, -а, -е. 1) Любящій заниматься охотою. 2) = мисливець 1. Гукнув, щоб скоріш мисливі збірались — на полювання поїде. 3) Способный. Умный, находчивый. Пилипиха усю пригоду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі. 4) Гордый, неприступный, своенравный. Ум. мисли́венький. Ні ради в вас, ні поради не спита, не шукає; поводиться, як той пан з підданками. — Що 'тсе ти, любко, що 'тсе? Може він трохи і мисливенький собі вдався, та він же на те і розумний у нас.
Обдемкуватий, -а, -е. Полный.
Пообвірчувати, -чую, -єш, гл. Обворотить, обвить (во множествѣ).
Почки, -чо́к, ж. мн.
1) Внутренности (тѣла).
2) Зернышки тыквы.
Угоріти Cм. угоряти.
