Зага́дувати, -дую, -єш, сов. в. загада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. 2) Приказывать, приказать дѣлать, сдѣлать распоряженіе, заказывать, заказать. Загадай дурному Богу молиться, він і лоб розіб'є. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. 3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той житиме рік. загада́ти за́гадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. . Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу.
Лини́на, -ни, ж. 1) = лин. Ой ви, рибалочки, ой ви, молодії, та поймайте мені риби линини. 2) Мясо линя. Нема над рибу линину. Ум. лини́нка. Просить вона на вечеру і рибку лининку.
Об'явити, -ся. Cм. об'являти, -ся.
Підря, -рі, ж. см. підра.
Підстрелити, -лю, -лиш, гл. Подстрѣлить. Ой як стрелив Нечаєнко, — коника підстрелив. Устав ото він та й хотів уже сороку підстрелити.
Поналежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Належаться (о многихъ).
Разовий, -а, -е. О мукѣ: просѣянная только сквозь рѣшето. — хліб. Хлѣбъ изъ муки просѣянной только разъ сквозь рѣшето.
Скрекотати, -кочу́, -чеш и скрекотіти, -чу, -тиш, гл. Стрекотать, каркать, квакать. Сорока скрекоче — гості будуть. І скрекотять жаби, мав тисяча дівок регоче на селі під великодні свята.
Тушкувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Варить или жарить что въ наглухо закрытомъ сосудѣ.
2) Сильно окутывать, чтобы вызвать испарину.
3) Закрывать, скрывать. Очарувала б і ченця, коли б прокляте покривало брівок її не тушкувало.
Хмельничанин, -на, м. Козакъ изъ войска Б. Хмельницкаго.
