Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

намітчина

Намітчи́на, -ни, ж. = намітка (плоховатая). Завернула пані білу намітчину. Чуб. V. 1069. Ум. намітчи́нка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 503.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМІТЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМІТЧИНА"
Боднарь, -ря, м. и пр. = бондарь и пр. Шух. I. 249.
Бродисько, -ка, м. = брід 1. Вх. Лем. 394.
Паламарь, -ря, м. Пономарь.
Підбійка, -ки, ж. = підбій 1. Канев. у.
Поприпалювати, -люю, -єш, гл. Прижечь (во множествѣ).
Роджати, -джа́ю, -єш, гл. Рождать. І роджає беззаконня на громадське безголовя. К. Псал. 13.
Розсмішити, -шу́, -ши́ш, гл. Разсмѣшить. А вже розсмішити, так їй подавай. Кв. І. 158.
Рукодільниця, -ці, ж. = рукодійниця. Котл. Н. П. 349.
Статечно нар. Постоянно, степенно, солидно; порядочно; благоразумно.
Хму! меж. = хм! Драг. 217.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАМІТЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.