Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

намітчина

Намітчи́на, -ни, ж. = намітка (плоховатая). Завернула пані білу намітчину. Чуб. V. 1069. Ум. намітчи́нка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 503.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМІТЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМІТЧИНА"
Варівний, -а, -е. = варівкий Шух. І. 83. То варівне місце. Фр. Пр. 138.
Владичиця, -ці, ж. Владычица. Ти не раба, о, ні! владичиця ти пишна. К. МХ. 46.
Грудя́, -ді́, ж. = Груда 1. Угор.
Дочи́стити Cм. дочищати.
Підвій, -вію, м. Родъ болѣзни отъ вѣтра (по нар. повѣрью). Канев. у.
Підлеглість, -лости, ж. 1) Подчиненность, зависимость. 2) Прѣль.
Продзьобати, -ба́ю, -єш, гл. Проклевать.
Родичка, -ки, ж. Родственница. Поблагословила молодих якась родичка замісто матері. Левиц. І. 333.
Стрілити Cм. стріляти.
Хрестатий, -а, -е. = хрещатий. Шух. І. 284. Хрестатий барвінок. МУЕ. І. 149. (Полт.). Хрестате вирізування. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАМІТЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.