Ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Cм. Керувати.
Здійми́тися, -му́ся, -мешся, гл. = здійнятися.
Качиний, -а, -е. Утиный. Це качине яйце.
Незгодонька, -ки, ж. Ум. отъ незгода.
Обриднути Cм. обридати.
Пострівати, -ва́ю, -єш, гл. = постривати. Пострівай же, мій голубе, дивись, я не плачу.
Принатурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. принату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Привыкать, привыкнуть, пріучиться. Віддала б його до людей у науку, от би воно й принатурилось. А ось сусіди: чи вони уміли робити землю? все було чужі роблять, а далі потроху принатурились, то й сами почали робити.
Сайдак, -ка, м.
1) = сагайдак. Ой поїхав Венчеслав на коню гуляти, а повісив через плечі та сайдак багатий. Дзвенить над ним сайдак і лук мідяний.
2) Годъ рыболовнаго сака.
Скаля I, -ля, с. соб. 1) Клепки бочки, кадки. 2) Лучина, щепка.
Справниця, -ці, ж. Присутственное мѣсто. В справниці осталися судці з авдитором.
