Батувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Связывать поводьями лошадей.
2) Рѣзать большими кусками. Сідайте, дружечки!... а ти, старосто, їм батуй.
Карабин, -ну, м. Карабинъ, короткое ружье. Ой той же то козак Зарвай а він бистрого ока: ой як затопив із карабина, вивернув Шамрай бока. Ум. караби́нок. В руках карабинок, на плечах кишкетик, на плечах кишкетик, при боку багнетик.
Мі́цька, міцьковий и пр = мицька, мицьковий и пр.
Молодя́вий, -а, -е. Молодой, моложавый.
Навідворі́т нар. 1) Обратно. 2) — сказа́ти. Возразить.
Обмакотирити, -рю, -риш, гл. Остричь очень низко при самомъ тѣлѣ. Оце обмакотирили хлопця, що й тіло світиться.
Одробина, -ни, ж. Кроха.
Погорілля, -ля, с. Несчастье отъ пожара. Він просить на погорілля.
Посвітач, -ча, м. Подсвѣчникъ, приборъ для освѣщенія лучиной.
Примовчати, -чу, -чиш, гл. Смолчать.
